Academic literature on the topic 'Шляхиля зниження собівартості'

<strong>Мета</strong>. Дослідження присвячено аналізу можливих шляхів підвищення рентабельності підприємства, що займається автомобільними перевезеннями. Шляхи підвищення рентабельності передбачається обґрунтувати за напрямами комерційної діяльності підприємства. Головною метою роботи є розрахунок вартості конкретних заходів підвищення рентабельності з обґрунтуванням можливих джерел їх фінансування.&nbsp;<strong>Методика</strong>. У статті здійснено аналіз структури ринку транспортних послуг України. Встановлено обсяг вантажних перевезень досліджуваного підприємства. Проаналізовано частки витрат за напрямами комерційної діяльності та відповідні їм частки прибутку, що отримує підприємство від конкретного напряму.&nbsp;<strong>Результати</strong>. Проведений аналіз показав, що найбільш значними й прибутковими є два напрями комерційної діяльності: транспортування та експедирування вантажів. Ремонт і обслуговування автотранспорту в загальній структурі займають також значне, але не досить прибуткове місце. Найбільш затратною частиною діяльності підприємства є продаж запасних частин для автотранспорту. Інші напрямки діяльності, такі як оренда, миття автомобілів, послуги страхування тощо займають досить невелику частку, але мають перспективи розвитку. Для кожного напряму комерційної діяльності підприємства запропоновані заходи, спрямовані на підвищення їх ефективності. Автори пропонують більш детально звернути увагу на пункт &laquo;установлення сучасних засобів контролю та моніторингу&raquo;. Для всіх підприємств транспортної галузі постає питання економії витрат через стрімке й постійне зростання вартості палива. Програма економії даної статті витрат досить актуальна для підприємства автомобільних перевезень.&nbsp;<strong>Наукова новизна.</strong>&nbsp;На сьогодні підприємство, діяльність якого розглянута в дослідженні, не використовує систему GPS-контролю. Тому з метою зниження витрат на паливо та координації діяльності підприємства у статті запропоновано й розраховано вартість впровадження системи GPS-контролю.&nbsp;<strong>Практична значимість</strong>. Це впровадження дозволить знизити витрати на енергетичні ресурси, що позитивно вплине на собівартість послуг, які надає підприємство. Зниження собівартості послуг дозволить отримати більший прибуток, що призведе до зростання показників рентабельності.

У статті виявлено проблеми, пов’язані з обліком дебіторської заборгованості що полягають у відсутності чіткого співвідношення дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованості у загальній їх структурі; непристосованості методів визначення резерву сумнівних боргів, які передбачені в П(С)БО 10 до обліку на українських підприємствах; розмежуванні понять короткострокової та довгострокової дебіторської заборгованості тощо. Систематизовано класифікацію дебіторської заборгованості за такими критеріями, як: визначення мети, формулювання завдань, конкретизування користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів, вибір та групування дебіторської заборгованості за оптимальним типом, а також додатково запропоновано: суб'єкт дебіторської заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення. Це дозволило визначити такі методи оцінки заборгованості, як , історичної собівартості; вартість реалізації (погашення) – факторингове, форфейтингове оцінювання, оцінювання при дисконті векселя; на основі поточної вартості; теперішня вартість. Запропоновано комплексний методичний підхід до розрахунку резерву сумнівних боргів, що містить аналітичну і математичну моделі розрахунку. Аналітична модель полягає в оцінюванні рівня платоспроможності дебітора на основі розроблених критеріїв рівня неплатоспроможності, за результатами якого списують дебіторську заборгованість покупців і відображають списані суми як сумнівний борг. Обґрунтовано, що математична модель визначення величини резерву, що заснована на методі класифікації дебіторської заборгованості за термінами непогашення. Використання комплексного методичного підходу до розрахунку резерву сумнівних боргів забезпечує розробку комплексної політики розрахунку такого резерву, виходячи з всебічного оцінювання розмірів, складу та термінів виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги з урахуванням специфіки господарюючого суб’єкта. Аргументовано, що більшість акціонерних підприємств, звітність яких є обов’язковою, не створюють резерву сумнівних боргів, за такими причина, як: а). це вимагає вилучення з обороту коштів, що можуть бути задіяні в інших сферах діяльності; б). підприємства не хочуть нести додаткові трудові витрати на створення цього резерву. Обґрунтовано перспективи забезпечення ефективного обліку дебіторської заборгованості. Запропоновано оптимізаційну форму бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, атрибутивні ознаки якої включають: а). наявність єдиного підходу до обліку заборгованості (дебіторської та кредиторської), що забезпечує можливість проведення порівняльного аналізу і загального оцінювання дебіторської та кредиторської заборгованості, а також пов'язаність суб'єктів обліку (будь-яке підприємство може бути у ролі дебітора і кредитора); б).високоякісний облік довгострокової дебіторської заборгованості, що передбачає наявність розробки єдиного підходу до реєстрації та обліку довгострокової дебіторської заборгованості в системі синтетичних рахунків; ведення аналітичного обліку за кожним видом довгострокової дебіторської заборгованості в розроблених відомостях аналітичного обліку; узагальнення та накопичування аналітичної інформації про довгострокову дебіторську заборгованість. В цих умовах, створення ефективної моделі обліку дебіторської заборгованості дозволить уникнути ризиків неплатоспроможності і зниження показників ліквідності внаслідок отримання об’єктивної та своєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень.&#x0D;

Повномасштабна війна, що розпочалась 24 лютого 2022 року, стала одним із найбільш негативних чинників розвитку сільського господарства в Україні. Сільське господарство, як ключова та стратегічно важлива галузь виробництва, за сучасних умов перебуває у складному становищі внаслідок агресивних дій ворога та руйнувань, які були ним спричинені. Особливо негативним є становище сільськогосподарських підприємств, які перебувають на прифронтових територіях, оскільки вони постійно страждають від ворожих обстрілів та мають низку загроз для виробництва. Попри це, вони продовжують свою діяльність, однак, за таких умов зростає ймовірність виникнення додаткових витрат, які можуть знизити собівартість продукції рослинництва та стати причиною зменшення рівня прибутку від збуту продукції. Тому виникає потреба у розробці шляхів, які мають забезпечити оптимізацію витрат виробництва, на що і було спрямоване це дослідження. Досліджуване питання недостатньо вивчене у наукових колах, що збільшує вагу цієї роботи для вітчизняної науки. Мета дослідження: визначити шляхи оптимізації витрат виробництва продукції рослинництва на прифронтових територіях як чинника зниження собівартості продукції та отримання більшого прибутку у складних для розвитку сільського господарства умовах. Методи дослідження: аналіз наукових джерел, присвячених досліджуваному питанню, метод систематизації та узагальнення. Оригінальність та цінність дослідження. У статті визначено основні аспекти оптимізації витрат виробництва продукції рослинництва у контексті сільськогосподарських підприємств, що розташовані на прифронтових територіях. Наведені важливі кроки, які мають забезпечити оптимізацію витрат виробництва у такому випадку. Отримані результати мають важливе значення для покращення сучасного стану розвитку сільського господарства в Україні. Також дослідження має важливе наукове значення, враховуючи недостатнє вивчення цього питання українськими науковцями навіть попри його високу актуальність та цінність з практичної точки зору. В подальшому досліджуване питання потребує додаткового розгляду, зокрема – з точки зору запровадження наведених кроків у практику реальних підприємств, що працюють на прифронтових територіях.

Робота присвячена розробці оптимізаційної моделі ефективного використання наявних у підприємств електротранспорту марок тролейбусів на маршрутній мережі міста за електронними таблицями (на прикладі парку тролейбусів у м. Луцьку).&#x0D; Завдання підвищення ефективності роботи міського пасажирського транспорту може бути вирішене або за рахунок оновлення транспортних засобів, або за рахунок підвищення ефективності роботи наявного рухомого складу. Але, щоб знизити витрати підприємств на виконання транспортної роботи, необхідно удосконалити підходи до її планування, і, як наслідок цього, забезпечити зниження собівартості перевезень і поліпшення якості обслуговування.&#x0D; Для забезпечення найбільш ефективного транспортного обслуговування населення із пасажирських перевезень, організації дорожнього руху, необхідно, щоб транспортна система найбільш оптимально відповідала потребам міста. Існує два шляхи підвищення такої ефективності: або збільшення пропускної спроможності міської транспортної мережі, або раціональне використання існуючої мережі та наявного рухомого складу для перевезення пасажирів.&#x0D; Перше рішення пов’язане із великими матеріальними витратами на реконструкцію транспортних вузлів і магістралей. Другий напрям - раціоналізація використання існуючих транспортних систем і оптимізація процесів перерозподілу навантажень як на транспортну мережу, так і на різні типи транспортних засобів, що здійснюють пасажирські перевезення.&#x0D; У зв’язку із цим, в даній публікації, виконана спроба обійти протиріччя між теоретичними моделями і реальними можливостями транспортного підприємства щодо ефективного використання наявного парку тролейбусів на маршрутах міста та швидкого динамічного перерахунку оптимальних рішень. Актуальність роботи полягає у розробці простих і ефективних методів оптимізації роботи наявного рухомого складу тролейбусів для перевезення пасажирів на міських маршрутах.&#x0D; Для створення моделі оптимізації, проаналізовані маршрути міської транспортної мережі Луцька та здійснено аналіз наявного парку транспортних засобів ЛПЕ, його функціональних та технологічних можливостей для забезпечення транспортного попиту населення.&#x0D; Запропоновано постановку задачі мінімізації цільової функції витрат для оптимального плану розподілу тролейбусів по маршрутах. Побудована модель та розроблені алгоритми її впровадження в електронні таблиці.&#x0D; Розроблені алгоритми та програмна реалізація внесення обмежень відносного порядку при використанні різних моделей тролейбусів на маршрутах. Це забезпечило у процесі моделювання розрахунок цілої низки можливих планів перевезень. Такі плани у роботі запропоновано називати раціональними планами, тобто локально оптимальними за даних обмежень.&#x0D; Ключові слова: оптимізаційна модель, транспортна мережа міста, парк електротранспорту, транспортний попит населення, обмеження відносного порядку.