Academic literature on the topic 'Інноваційна компетенція'

Стаття присвячена дослідженню кластерообʼєднаних підприємств (кластерів, інтегрованих бізнес-структур) у контексті інноваційної форми розвитку сучасного бізнесу та аналізу особливостей інноваційних кластерів як найбільш прогресивних їх різновидів. Зокрема, розкрито сутність та роль кластерообʼєднаних підприємств як інноваційного рушія та форми ведення сучасного бізнесу, впровадження якої примножує можливості продуктивності компаній кластеру або цілого бізнес-сектору та сприяє зростанню їх конкурентоспроможності як всередині країни, так і на міжнародних ринках. Наголошено на відсутності чіткого нормативно-правового врегулювання трактування категорії «кластеру». Визначені суттєві особливості кластерообʼєднаних підприємств. Показано важливість динаміки розвитку кластерів та їх вплив на продуктивність ланцюгів доданої вартості. Наведено розподіл кластерів за типом та структурою взаємозвʼязків (вертикальні та горизонтальні кластери). Обґрунтовано важливіть створення та розвитку інноваційних кластерообʼєднаних підприємств або інноваційних кластерів. Окреслено відмінності інноваційних кластерів від екосистем. Запропоновано цілі утворення інноваційних кластерів як сучасної форми розвитку бізнесу. Наведені типові особливості успішних інноваційних кластерів, серед яких ключовими вбачаються наявність та синергія таких чинників як чітка основна компетенція; доступ до фінансування; сильне керівництво, здатне керувати компаніями; висококваліфіковані кадри з генерування нових ідей; кваліфіковані працівники та попит на продукцію чи послуги кластерообʼєднаних підприємств. Обґрунтовано доцільність розробки відповідної стратегії розвитку інноваційних кластерів, запропоновані її ключові аспекти. Наголошено та обґрунтовано переваги залучення підприємств малого та середнього бізнесу до кластеризації.

У статті розкрито актуальні проблеми інноваційного підходу та інноваційної діяльності вчителя в сучасному освітньому просторі та запропоновано теоретичний дискурс щодо цього аспекту. Розглянуто основні інноваційні види діяльності в сучасному освітньому просторі та визначено основні критерії їх впровадження в навчальний процес. Також на основі аналізу сучасної методичної літератури проаналізовано складники інноваційної педагогічної діяльності та простежено основні етапи їх впровадження в педагогічний процес. Розглянуто основні завдання інноваційної діяльності вчителя та розкрито сутність цих практичних, виховних та розвивальних завдань. Виокремлено дві найважливіші проблеми застосування педагогічних інновацій, які становлять основу інноваційного навчально-виховного процесу, та розкрито варіанти рішення цих проблем у статті. Таким чином, результатом інноваційних процесів є використання теоретичних і практичних інновацій, а також тих, що формуються на межі теорії та практики. Окреслено сутність інноваційної педагогічної діяльності та сформульовано уявлення про менеджмент як інноваційний процес, що передбачає аналіз та оцінку педагогічних інновацій. З’ясовано основні закони створення інноваційної діяльності та її успішного розвитку та застосування. У статті надано визначення категорії «інноваційний потенціал педагога». Крім того, тут викладено основні принципи створення умов для успішного розвитку інноваційних педагогічних підходів та їх застосування. З’ясовано роль учителя в процесі отримання знань, умінь і компетенцій. У статті окреслено характер педагогічної діяльності, яка спонукає вчителів до пошуку нових підходів, освітніх технологій, розвиває їхню мотиваційну сферу, шляхи і методи оволодіння знаннями.

У статті на основі зіставного аналізу науково-педагогічних джерел, довідникової літератури, присвячених питанням становлення і розвитку компетентнісного підходу в освіті, розкрито основні підходи до визначення сутності понять «компетентність» як родового щодо досліджуваного автором поняття, а також дефініцій «професійна педагогічна компетентність» та «інновація». Виявлено, що тривалий час у вітчизняному освітянському дискурсі паралельно співіснували численні підходи до співвідношення близьких, але суттєво різних понять «компетентність» і «компетенція», до визначення суті компетентності як ключового поняття, її структури, змісту, до особливостей професійної, зокрема, професійної педагогічної компетентності. Показано, що прийняття у 2017 р. Закону України «Про освіту» до певної міри унормувало термінологію, оскільки Закон надав чітке визначення поняття компетентності й практично вивів із широкого освітянського обігу поняття компетенції. Також Закон у загальних рисах окреслив зміст феномену компетентності, трактуючи його як результат освіти, що виявляється у знаннях, уміннях, досвіді, ставленнях і цінностях чи інших особистісних якостях і властивостях. З’ясовано, що затверджений у 2018 р. Державний стандарт початкової освіти передбачає формування у молодших школярів інноваційної компетентності. Цей факт, нарівні з іншими чинниками, актуалізує потребу пошуку шляхів формування відповідної компетентності в майбутніх учителів початкових класів. На основі узагальнення численних довідникових визначень з’ясовано суть поняття інновації. Виявлено відсутність в освітянській спільноті єдності поглядів на суть інноваційної компетентності педагогів і, відповідно, відсутність загальноприйнятої дефініції. Визначено, що затверджений у 2020 р. професійний стандарт за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)» передбачає наявність у педагога інноваційної компетентності. Разом із тим, на жаль, упорядники стандарту обмежилися окресленням її змісту в термінах здатностей, знань і вмінь та залишили поза увагою важливий структурний складник – професійно значущі особистісні якості та властивості, цінності та ставлення. Утім, такий утилітарний підхід теж має тривалу історію і підтримується, зокрема, авторитетною міжнародною інституцією International board of standards for training, performance, and instruction. Запропоновано авторське визначення поняття інноваційної компетентності майбутніх учителів початкових класів як інтегрованого особистісного новоутворення, результату професійної підготовки, що охоплює специфічні професійні знання, уміння, досвід і професійно значущі особистісні якості та характеризується наявністю креативності, здатністю конструювати та впроваджувати інноваційні технології навчання молодших школярів, орієнтуючись на їхні індивідуальні особливості, інтереси та потреби.

у статті розглянуто тлумачення інноваційного менеджменту – система, в якій фактори взаємодіють між собою, які націлені на досягнення або підтримання потрібного рівня життєздатності та конкурентоспроможності підприємства за допомогою механізмів управління інноваційними процесами. Інноваційний менеджмент – це процес розробки та впровадження нових речей і розвитку бізнесу [3]. Розкрито основні поняття менеджменту інновацій для бізнесу, їх значимість для ефективного розвитку сучасного підприємств в кризових умовах разом з технологічними інноваціями. Наведено приклади успішних інновацій у менеджменті на підприємствах за різні проміжки часу. Розглянуто чинники, що перешкоджають інноваціям у менеджменті (нерозвиненість інноваційної культури, відсутність інформації про ефективні інновації у сфері менеджменту, відсутність бажання здійснювати інновації у сфері менеджменту, адміністративний формалізм, недостатня кваліфікація менеджерів, відсутність можливості отримати кваліфіковану допомогу та консультації, незначний вплив інновацій на результати діяльності компанії, оцінка нововведень з погляду їхньої значимості на результати діяльності підприємства) та запропоновано шляхи щодо подолання цих бар'єрів (на основі формування інноваційної культури підприємства з досвідченими менеджерами та фахівцями з відповідними мисленням та компетенцією. Для адекватної реакції на запити інноваційного розвитку компаній необхідно орієнтуватися на підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних до інноваційних перетворень у сфері менеджменту). Проаналізовано проблеми менеджменту інноваційного становлення на вітчизняних підприємствах в період кризи. Актуальність дослідження проявляється в постійному пошуку будь-якого підприємства знайти інноваційні підходи в управлінні для досягнення поставленої бізнес-мети. На основі останніх досліджень та публікацій визначено проблематику щодо недостатнього проведення інноваційного менеджменту в бізнесі і виокремлено фактори, що перешкоджають їх розвитку на підприємстві.