Academic literature on the topic 'Інтегральна екологічна оцінка'

Розроблені методологічні засади забезпечення ре-сурсно-екологічної безпеки регіону, що включаютьтри етапи: ідентифікацію небезпеки, визначення зонресурсно-екологічної безпеки та формування ідеї ви-рішення проблеми; вибір заходів забезпечення до-статнього рівня ресурсно-екологічної безпеки регіонуна основі оптимізаційних економічних моделей такомплексної оцінки альтернативних сценаріїв вико-ристання природно-економічного потенціалу регіону,що враховує екологічний, економічний та технологіч-ний критерії; коректування та узгодження рішень наоснові інтегральної моделі розвитку економіко-екологічних систем використання вторинних мате-ріальних та енерґетичних ресурсів регіону з ураху-ванням внутрішньорегіональної специфіки.
 In the articles worked out methodological principles of resource-ecological safety providing in the region, it includes three stages: authentication of danger, determination of resource-ecological safety zones and forming of idea of problem decision; a choice of providing events of sufficient resource-ecological strength of region security (it comes true on the basis of optimization economic models and complex estimation of alternative scenarios of the naturally-economic potential use in the region that takes into account an ecological, economic and technological criterion); adjustment and concordance of decisions (it comes true on the basis of integral model of the economic- ecological systems development of the secondary material and power resources use in the region taking into account a regional specific).

Сучасна наука розглядає лісосмуги як культурфітоценози – міжсегетальні або природно-антропогенні екотони зі своєрідними видовими складом і структурою та складними взаємозв’язками біоти. Вони вносять зміни в екологічну й біологічну рівновагу території формуванням особливого мікроклімату, поглинанням частини поверхневого стоку, що в кінцевому результаті впливає на продуктивність, якість та формування різноманітності спонтанної фітобіоти агрофітоценозів. Виконуючи біотопічні функції, полезахисні лісосмуги створюють середовище існування для природних представників флори та фауни і сприяють збереженню біотичного різноманіття та слугують розвитку еволюційних процесів. З плином часу окремі з них набувають рис природних екосистем, перебирають на себе роль місць існування та міграційних шляхів біорізноманіття серед антропогенно змінених ландшафтів. Для різних ґрунтово-кліматичних умов України за понад майже сторічний період були сформульовані принципи поєднання видів дерев і кущів, визначені оптимальні конструкції лісових смуг, параметри ширини, видовий склад та розміщення посадкових груп, розташування на полях, агротехнічні та лісівничі заходи з їхнього догляду, які у комплексі при мінімальній ширині насаджень забезпечували б максимальний екологічний і економічний ефект. Існуюча ситуація з лісосмугами і усвідомлення негативних незворотних змін, що відбулися за останні тридцять років, посилили збільшення наукових досліджень, метою яких є відновлення колишньої ролі і статусу лісосмуг України у захисті довкілля. Зокрема, розроблені методичні рекомендації з екологічної паспортизації, збереження, реконструкції існуючих та створення нових захисних лісових насаджень в Україні (Інститут агроекології і природокористування НААН України), опрацьовані питання упровадження в Україні концепції оцінки економічного значення екосистем, визначення результатів їхнього функціонування як екосистемних товарів та послуг (Інститут еволюційної екології НАН України), визначені загальні положення набуття права власності на лісосмуги в об’єднаних територіальних громадах (Національний університет «Одеська юридична академія»). Виконано також багато інших дослідницьких робіт. Серед них – започатковані (Інститут агроекології і природокористування НААН України, Канівський природний заповідник МОН України) дослідження синтаксономії полезахисних лісових смуг (Середнє Придніпров’я, Північне Причорномор’я). З 2021 р. вони продовжені у лівобережному Лісостепу і в інших регіонах України (Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України). Незважаючи на проведену роботу і зростаючий інтерес до лісосмуг, зумовлений новітніми екологічними викликами, пов’язаними насамперед зі змінами сільськогосподарського виробництва, дослідження стану та їхнього біорізноманіття досі носять фрагментований характер. Залишається відсутнім інтегральний аналіз та оцінка їхнього стану і змін, що відбулися в умовах проведених воєнних дій. Досі не надається достатньої уваги лісосмугам вздовж залізниць та інших транспортних шляхів, які крім основної захисної аеродинамічної відіграють важливі агромеліоративну, природоохоронну, екологічну та багато інших функцій. Мета роботи – доповнити оцінку нинішнього стану лісосмуг України та аргументувати необхідність проведення першочергових заходів з відновлення їхнього функціонування як лісомеліоративних об’єктів у зв’язку з новітніми обставинами, що склалися.

Концепція сталого розвитку ґарантує безпечне для життя і здоров’я населення навколишнє середовище. Оцінка стану навколишнього середовища підтверджується аналізом фактичних показників екологічної безпеки, що проведено у даному науковому дослідженні. Особлива увага відведена таким важливим показникам екологічної безпеки, як лісовідновлення, впровадження ресурсозберігаючих, маловідходних, безвідходних інновацій промисловими підприємствами України, витрати на збереження біорізноманіття і середовища існування, тощо. Запропоновано шляхи усунення недоліків у методиці оцінки рівня екологічної безпеки України. Проаналізовано стан екологічної безпеки у країнах Європейського Союзу та визначено нові тенденції її удосконалення на національному рівні відповідно до концепції сталого розвитку. Здійснено аналіз основних індикаторів екологічної безпеки, задля приведення індикаторів до безвимірності проведено їх стандартизацію з урахуванням характеру їхнього впливу на інтегральний індикатор безпеки, розраховано таксономічний показник рівня екологічної безпеки, який комплексно характеризує вплив змін значень індикаторів на сукупний стан економічної безпеки України. У даній статті розглянуто перспективи підвищення рівня екологічної безпеки України відповідно до європейських нормативів і стандартів.

Стаття присвячена актуальним питанням оцінки ефективності діяльності під-приємства з переробки відходів. Наведено та охарактеризовано основні ме-тодичні підходи щодо визначення оцінки ефективності діяльності сміттєпере-робних підприємств у сучасних умовах. Описано переваги та недоліки кож-ного з них. Запропоновано та обґрунтовано використання методу оцінюван-ня ефективності діяльності підприємства, який враховує економічний, еколо-гічний та соціальний ефект процесу переробки відходів. Запропоновано ви-користання показників, які дозволяють комплексно оцінити економічний, екологічний та соціальний ефект. Для оцінки ефективності процесу переробки відходів пропонується використання показника інтегральної ефективності. Виконано оцінку ефективності переробки відходів в умовах конкретного суб’єкта господарювання за запропонованою методикою.