Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інклюзивні діти.
Статті в журналах з теми "Інклюзивні діти"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-23 статей у журналах для дослідження на тему "Інклюзивні діти".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
КАЛЬЦУНІ, Параскеві. "ІНТЕГРАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ТА ФАКТОРИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ ЦЕЙ ПРОЦЕС УСПІШНИМ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 22–27. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з більш широких цілей інтеграції є створення школи для всіх, яка буде відповідати особливим потребам і можливостям всіх учнів з особливими освітніми потребами і без них. Вимір терміна «інтеграція» не досягається простим співіснуванням дітей з особливими освітніми потребами і без них (просторова інтеграція). Функціональна інтеграція починається у класі і залежить від використання викладачем ефективних стратегій і практик, щоб діти з особливими освітніми потребами брали активну участь як в академічному, так і в соціальному навчанні. Основна мета цієї статті, яка стосується інтеграції дітей з особливими освітніми потребами та факторів, що роблять цей процес успішним, – це проаналізувати та дослідити інтеграційні практики, які вчителі використовують у спеціальній освіті, їх турботу про інтеграцію всіх дітей і навести фактори, які роблять цей процес успішним. З цією метою було виконано описово-аналітичне дослідження запропонованих літературних джерел та статей. Зокрема, за ключовими словами було досліджено джерела з мережі Інтернет, бібліотек. Вивчення інтеграції дітей з особливими освітніми потребами та факторів, які роблять цей процес успішним, є важливим заходом, оскільки останні десятиліття були відзначені спробою суспільства позбутися упереджень щодо людей з обмеженими можливостями. Зроблено висновок, що педагогічні інклюзивні практики, а також застосування інклюзивної освіти можуть забезпечити рівний доступ для всіх до загальноосвітньої школи та усунути шанси стигматизації учнів. У реалізації інклюзивної освіти домінуючу роль відіграє вчитель. Направляючи та допомагаючи студентам та ефективно застосовуючи педагогічні інклюзивні практики, сучасний учитель може досягти інклюзії, надаючи можливості для двостороннього спілкування. Основною умовою його практичного застосування є його безперервне навчання із питань інклюзії.
2
Малишевська, Ірина. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАХІВЦІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (2020): 59–67. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.59-67.
Повний текст джерелаАнотація:
Оглядову статтю присвячено дослідженню шляхів удосконалення підготовки педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти. Акцентовано, що інклюзивна освіта феноменологічно пов’язана з розвитком інклюзивного суспільства, що засвідчує етапність її розбудови: ексклюзія, сегрегація, інтеграція, інклюзія. Визначено гуманістичні засади інклюзивної освіти. Зазначено, що її цінності та принципи базуються на визнанні значущості кожного суб’єкта освітнього процесу.Виокремлено основні чинники впливу на підготовку та перепідготовку педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти. Окреслено основні причини не готовності педагогічних працівників забезпечити дітям з особливими освітніми потребами якісне інклюзивне навчання. З’ясовано, що підготовку педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивної освіти необхідно здійснювати на всіх рівнях: від системи навчання здобувачів вищої освіти до системи підвищення кваліфікації досвідчених практиків. Відзначено, що в Україні активізувався пошук стратегічних напрямів професійної підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Акцентовано увагу на перспективних завданнях підготовки педагогів для освітньої інклюзії, розв’язання яких необхідно покласти на педагогічні заклади вищої освіти. Доведено, що нагальною потребою має стати удосконалення змісту підготовки педагогічних фахівців у галузі інклюзивної освіти.Окреслено перспективні шляхи удосконалення системи підготовки педагогічних фахівців закладів дошкільної загальної середньої освіти до роботи в умовах освітньої інклюзії. До шляхів удосконалення віднесено введення нових спеціалізацій, наповнення навчальних планів дисциплінами інклюзивного спрямування, включення інклюзивно зорієнтованих змістових модулів до загальних навчальних курсів та методик фахових дисциплін педагогічних спеціальностей.
 Ключові слова: інклюзивна освіта, інклюзивне навчання, діти з особливими освітніми потребами, методологічні засади, удосконалення підготовки педагогічних фахівців.
3
Дерев’янко, Н. З. "РОЛЬ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 12 (3 листопада 2019): 50–54. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.46.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз понять «інклюзія», «інклюзивна освіта», «інклюзивне освітнє середовище», «просоціальна поведінка». Розкрито тлумачення, принципи та засади інклюзивного освітнього середовища. Здійснено аналіз потенціалу інклюзивного освітнього середовища для розвитку просоціальних поведінкових стратегій учасників освітнього процесу. Зроблено припущення, що здорові діти в умовах інклюзивного навчання проявляють більше співчуття, співпереживання, розуміння, і допомоги один одному, що тим самим сприяє розвитку про соціальних стратегій.
4
Олійник, Галина, та Наталія Пилюк. "ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Social Work and Education 7, № 2 (2021): 178–85. http://dx.doi.org/10.25128/2520-6230.20.2.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз поняття
 «соціалізація» дітей з особливими потребами. Проаналізовано проблеми дітей з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано Концепцію розвитку інклюзивної освіти, яка спрямована на виконання вимог міжнародних нормативно- правових документів та на розробку механізмів впровадження інклюзивної освіти.
 Розкрито особливості соціалізації дітей з особливими потребами у сучасному українському суспільстві. Розглянуто інклюзивний підхід, під яким розуміють створення таких умов, за яких усі діти мають однаковий доступ до освіти, однакові можливості отримати досвід, знання та подолати упереджене ставлення до тих, хто має «особливі потреби».
5
Manilova, Lidiya. "ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 2, № 2 (2015): 71–76. http://dx.doi.org/10.31108/1.2015.2.2.11.
Повний текст джерела
6
Манилова, Л. М. "Діти з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти". Психологічний часопис, № 2 (2) (2015): 71–76.
Знайти повний текст джерела
7
Манилова, Л. М. "Діти з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти". Психологічний часопис, № 2 (2) (2015): 71–76.
Знайти повний текст джерела
8
Боровець, Олена Віталіївна. "ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (2020): 72–77. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.226.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розкривається сутність поняття «інклюзивне навчання» як спеціально організованого та керованого освітнього процесу взаємодії вчителя та учнів у закладі загальної середньої освіти, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників. Автор акцентує увагу на організаційно-педагогічних аспектах організації інклюзивного навчання в сучасній початковій школі.
 Автор зауважує, що діти з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі навчаються спільно з учнями нормативного розвитку, тому процес інклюзивного навчання організовується на принципах диференційованого та індивідуального підходу. Наголошується, що вчитель в інклюзивному класі планує власну діяльність, роботу асистента вчителя, навчальну діяльність усіх учнів. Зазначається, що залежно від особливостей освітніх потреб дитини (обмежені можливості здоров’я) створюються адаптована освітня програма, індивідуальний план розвитку та індивідуальний навчальний план учня.
 У статті аналізується роль командної роботи фахівців з інклюзивної освіти у процесі організації інклюзивного навчання в початковій школі. Окреслено роль взаємодії вчителя та асистента вчителя у цьому процесі, оскільки вони мають кожен свої обов’язки, a тaкoж oбoв’язки, якi мoжуть бути cпiльними для ниx вiднocнo рiзниx acпeктiв освітнього прoцecу. Проаналізовано обов’язки асистента вчителя, який разом із учителем класу здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.
 Стверджується думка, що в умовах інклюзивного навчання кожній дитині, незалежно від фізичних чи психологічних особливостей, повинно забезпечуватися право на освіту та самореалізацію засобами комплексної допомоги висококваліфікованих фахівців.
9
ПРОСКУРНЯК, Олена. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (2022): 191–97. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовується доцільність удосконалення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту в інклюзивній школі. Проаналізовано сучасні дослідження з питань організації інклюзивного навчання. Окреслено коло проблем, з якими стикаються фахівці, батьки дітей з особливими освітніми потребами, батьки дітей з нормотиповим розвитком, діти з особливими освітніми потребами та інші учні інклюзивного класу. Дослідження вчених довели, що доцільним є формування багатоваріативності освітньої системи, а саме перехід до освітніх стандартів, що гарантує успішну соціалізацію та поліпшення «якості життя» всім дітям із проблемами в розвитку; створення ефективної системи психолого-педагогічного супроводу учнів з проблемами в розвитку; перегляд системи підготовки та підвищення кваліфікації не тільки соціальних педагогів та психологів, а й учителів масових шкіл з навчання дітей із проблемами в розвитку. Доведено, що основою побудови корекційно-педагогічного навчання дітей з різним рівнем розумової недостатності є два базових положення. По-перше, необхідно враховувати закономірності становлення навчальної діяльності під час нормотипового розвитку; по-друге, брати до уваги якісні особливості пізнавальної та продуктивної діяльності дітей. Для надання корекційно-педагогічної допомоги учням з порушеннями інтелекту було визначено необхідність ураховувати: соматичний стан здоров’я учнів з різним рівнем інтелектуальних порушень; особливості пізнавальної діяльності дітей; здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту фахівцями шкільного консиліуму; підбір педагогічних кадрів, здатних здійснювати інклюзивне навчання дітей з різними освітніми потребами; встановлення позитивного психологічного клімату в інклюзивному загальноосвітньому класі й у сімейному оточенні дітей, що навчаються в інклюзії; встановлення тісних взаємозв’язків між учителем, учнем, батьками, фахівцями служби супроводу, зацікавлених у позитивних результатах від інклюзивного навчання. Окреслено напрями, за якими здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: освітній супровід, соціальний розвиток, забезпечення позитивних взаємовідносин і емоційних прихильностей з дорослими, однолітками без психофізичних особливостей.
10
АШИТОК, Надія. "ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, № 2 (2020): 11–20. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-11-20.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ Поняття цілісності і диференціації педагогічного процесу у наш час еволюціонують. Спочатку ці поняття аналізувались у контексті розмежування функцій вихователя і вчителя. Згодом при трактуванні цих понять йшлося про єдність адміністративної, навчальної та виховної складових навчальної діяльності. У ХХ столітті навчання і виховання аналізувались як відносно самостійні процеси у нових соціально-економічних і політичних умовах. З середини 70-х років ХХ століття вивчення цілісності педагогічного процесу стало відбуватися з точки зору оптимізаційного, діяльнісного, системного, індивідуально-особистісного підходів. У наш час найчастіше цій процес досліджується на основі методології системного підходу. Особливої актуальності проблема цілісності педагогічного процесу в сучасній Україні набуває у зв’язку із впровадженням інклюзивної освіти. В умовах реформування освіти України актуалізується необхідність зміни традиційних уявлень про педагогічний процес, усвідомлення доцільності змін його структури. У статті обґрунтовується необхідність вибору належних диференційованих засобів навчання, які б дозволили зберегти цілісність педагогічного процесу та забезпечити зв’язок між його структурними та функціональними компонентами. Необхідність перегляду змісту елементів педагогічного процесу стає важливою умовою збереження його цілісності як системи та запорукою успішності функціонування. Основна мета статті – обґрунтування методологічних засад побудови сучасної стратегії системного підходу до вивчення та проектування педагогічного процесу в інклюзивних школах. У статті аналізуються елементи педагогічного процесу і окреслюються шляхи збереження цілісності педагогічного процесу. Автором обґрунтована необхідність підготовки суб'єктів освітнього процесу до прийняття стратегічних цілей сучасної освіти, освоєння нових форм організації освітнього процесу в зв'язку з потребою організації діяльності з метою включення дітей з особливими освітніми потребами до освітнього процесу. Key words: педагогічний процес; інклюзія; діти з особливими освітніми потребами; системний підхід.
11
Chupakhina, Svitlana. "Теоретичні засади ІТ-підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 214–26. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.214-226.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано зарубіжний досвід щодо використання інформаційних технологій в інклюзивному навчанні молодших школярів з особливими освітніми потребами. Доведено, що важливим завданням сучасної школи стає повнота використання можливостей інформаційних технологій, їх потенціалу в навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Актуальності набуває саме вивчення та розумне використання зарубіжного досвіду, співзвучного загальносвітовим тенденціям оновлених підходів до освіти в Україні. Доведено, що в інклюзивній освіті означені технології спроможні допомогти дітям з особливими освітніми потребами задовольнити право на освіту, розкрити свій потенціал й реалізувати себе як особистість у соціальному житті. Використання інформаційно-кому-нікаційних технологій у навчанні школярів означеної категорії сприяє розвитку і корекції психофізичних процесів: мислення, пам’яті, моторики, орієнтації в просторі тощо. Описано основні переваги та напрямки інформаційно-комунікаційної підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами.Доведено, що навчально-програмне забезпечення, віртуальні освітні середовища, які використовуються в навчальному процесі, повинні проектуватися та розроблятися з урахуванням інклюзивних стратегій, задля доступу та використання будь-яким індивідом незалежно від індивідуальних особливостей та порушень. Отож закладам освіти важливо забезпечити універсальний дизайн технологій, які вони використовують, та їх відповідність вимогам Конвенції ООН.Обґрунтовано, що задля забезпечення ефективного освітнього впливу на дітей з особливими освітніми потребами важливим стає розробка особистісно орієнтованих навчальних програм, проектування індивідуальних освітніх траєкторій. Завдяки використанню хмарних технологій (на прикладі Північної Ірландії, Шотландії, Канади, Малайзії, США), можемо стверджувати, що діти з особливими освітніми потребами отримують доступ до різноманітних дидактичних матеріалів у прийнятній, доступній і цікавій форматі. Узагальнено, що розвиток та впровадження хмарних технологій у процес навчання дітей з особливими освітніми потребами уможливлює подолання низки дидактичних бар’єрів, отримання доступу до різноманітних матеріалів у прийнятному форматі, що знаходить відображення в зарубіжній практиці.
12
Тильчик, О. В., В. В. Тильчик та М. О. Довга. "ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 125–30. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено правові засади розвитку інклюзивної освіти в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство. Акцентовано увагу на проблематиці впровадження інклюзивного навчання. У вітчизняному законодавстві використовується такий термін, як «діти з особливими освітніми потребами», що зазвичай охоплює дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю. Обґрунтовуються шляхи вирішення наявної проблематики, зокрема недостатнє фінансування навчальних закладів, нестача кваліфікованих кадрів, надмірне наповнення класів, нечіткість законодавства у цій сфері, недостатня кількість необхідних матеріалів для забезпечення якісного освітнього процесу, погана облаштованість будівель навчальних закладів та упередження щодо дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що для вирішення перелічених проблем необхідно запровадити позитивний досвід європейських країн, а особливо Італії та Швеції, оскільки у них налагоджена співпраця між органами місцевого самоврядування та урядом, що забезпечує якісне фінансування освіти. Щодо освітнього процесу, то тут потрібно звернути увагу на досвід країн, в яких є тісний зв'язок між інклюзивною та загальною освітою. Наведене сприятиме залученню більш кваліфікованих кадрів до навчального процесу та полегшуватиме роботу вчителя. Наголошено на доцільності враховувати досвід Франції у розробці нормативно-правових актів у сфері інклюзивного навчання в Україні.
 Додатково здійснено аналіз положень Закону України «Про загальну середню освіту», в останній редакції якого відбулися такі зміни: 1) гарантування можливості учнів з особливими освітніми потребами навчатися в загальноосвітніх навчальних закладах, самостійно вибирати освітню програму; 2) право дітей з особливими освітніми потребами самостійно вибирати напрями навчання, з огляду на власні потреби та таланти; 3) право проведення відповідних групових та індивідуальних консультацій на базі школи; 4) право на неупереджене та доброчесне оцінювання незалежно від форми та траєкторії навчання; 5) право на фінансову автономію шкіл тощо.
13
Семенюк, Антоніна, та Ірина Єзерська. "ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 129–34. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено стратегії викладання англійської мови як іноземної учням із розладом аутичного спектра (РАС), що забезпечить їх психологічну адаптацію. Увагу приділено впровадженню інклюзивної освіти в Україні з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, що привело до пошуку нових шляхів і методів навчання іноземної мови дітей із психофізичними розладами. Окреслено причини, які зумовлюють потребу в дослідженні способів і методів викладання англійської мови як іноземної учням із РАС, що забезпечить їх адаптацію в інклюзивному класі та соціалізацію в суспільстві. У Радянській Україні дітей з обмеженими можливостями навчали ув спеціальних школах, але сьогодні в Канаді, США та європейських країнах наявний вражаючий досвід залучення дітей з особливими освітніми потребами до навчання в найближчих державних школах. Оскільки цей підхід набуває розповсюдження в Україні, нагальним є пошук шляхів забезпечення належного рівня освіти всіх дітей без винятку. Людина з аутизмом, зазвичай, відчуває труднощі в оволодінні мовою, у спілкуванні, опануванні соціальних та когнітивних навичок, тому діти з аутизмом краще вчаться за допомогою наочності, імітації та впорядкованого середовища, що враховує їхню сенсорну чутливість. Крім того, їм доводиться боротися з наслідками негативного ставлення до людей з інвалідністю загалом. Батьки й професіонали одностайні в думці, що кожна дитина з розладом аутичного спектра є унікальною, потрібно багато напруженої роботи, щоб допомогти їй, адже вона має різні потреби та піддається певному стилю навчання. Взаємодія з іншими дітьми за допомогою ігор допоможе отримати досвід спілкування поза класом. Упорядковане середовище може дати дитині відчуття захищеності й зробити її відкритою до навчання. Основною формою інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах та мікрогрупах. Групи оволодівають навчальним матеріалом та формують міжособистісні навички. Ефективність цих вправ залежить від того, наскільки виконуються такі умови: системність; їх розподіл у порядку збільшення складності; чергування та різноманітність вправ.
14
Воронська, Наталія. "Особливості спілкування дітей з особливими потребами в закладах середньої освіти". Особлива дитина: навчання і виховання 1, № 90 (2020): 42–51. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v1i90.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено теоретичний аналіз основних напрямів взаємодії в загальноосвітній школі: учень–учень, учень–учитель, учень–батьки. Зазначено основні види спілкування, враховуючи віковий розвиток дитини. Описано специфіку спілкування дітей з особливими потребами за нозологіями: діти з порушеннями мовлення, зору, слуху, опорно-хового апарату, інтелектуального та психічного розвитку, аутична дитина. Також коротко окреслюється загальна специфіка кожної нозології за обраною класифікацією. У результаті нами виділено деякі загальні риси таких дітей, а саме замкнутість, невпевненість у собі, зниження пізнавальної активності, порушення у розумінні емоцій та їх прояву. Стаття є підґрунтям для подальших практичних досліджень у галузі інклюзивної освіти
15
Маслова, Олена. "Концептуальні підходи здоров’я- формуючої діяльності в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з вадами слуху". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (20 квітня 2021): 74–80. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.74-80.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Вагомість здоров’я як найвищої загальнолюдської цінності та головного чинника досягнення успіху і благополуччя дозволяє визначити здоров’яформуючу компетентність як ключову в сучасній системі освіти, особливо інклюзивної. Мета. Визначення, узагальнення та обґрунтування концептуальних підходів здоров’яформуючої діяльності в процесі адаптивного фізичного виховання дітей з порушеннями слуху як складової методологічної основи розробленої нами концепції. Методи. Аналіз та синтез даних науково-методичної літератури, ресурсів мережі Інтернет, абстрагування, контент-аналіз теоретичних та методичних робіт, конкретизація та класифікація, прогнозування. Результати. Представлені у статті результати наукових досліджень продемонстрували широкий спектр наукових доробок у напрямі формування здоров’я сучасної молоді, заохочення до запровадження у повсякденне життя нових форм поведінки, корисних для здоров’я, а отже, успішного виховання здорового покоління. Особливе значення у формуванні здоров’я та здорового способу життя молодого покоління зі встановленими порушеннями функцій систем організму надається змісту освіти, побудованого в руслі методологічних підходів наукового пізнання. Ключові слова: концепція, підхід, методологія, здоров’яформуюча діяльність, порушення слуху, школярі, діти.
16
БІЛАН, Валентина. "ДО ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (2022): 141–51. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито питання організації психолого-педагогічного супроводу дітей молодшого шкільного віку із розладами аутистичного спектру та проведено навчальний експеримент, який складався з декількох етапів. На кожному етапі була розроблена та адаптована освітня програма як для групи (класу), так й індивідуальна для кожного учня з розладами аутистичного спектру, що складалася з трьох блоків: базового, програм корекції порушень пізнавальної сфери та програм корекції емоційно-вольового розвитку. Таким чином, під час проведення навчального експерименту ми виявили, що навчання учня з розладами аутистичного спектру в закладі загальної середньої освіти доцільно починати у корекційних класах малої наповнюваності з подальшим переходом такого учня в інклюзивний клас. Відповідне навчання може охоплювати кілька етапів: адаптаційно-діагностичний, змістово-організаційний, результативно-рефлексивний. Проте і під час адаптаційно-діагностичного етапу всім дітям необхідна соціальна інтеграція в школі. Після закінчення адаптаційно-діагностичного етапу в учнів із розладами аутистичного спектру формуються основи навчальної поведінки, а взаємодія і спілкування з дітьми та дорослими стають більш адекватними і відповідними соціальним нормам. Також розроблено систему моніторингу результатів освоєння адаптованої програми навчання, до завдань якої входило: 1) адаптувати систему оцінювання так, щоб діти з розладами аутистичного спектру могли досягти результатів і продемонструвати знання з предмета; 2) здійснити аналіз засвоєння знань і вмінь учнів та своєчасно вжити заходів для усунення прогалин; 3) здійснити збір та аналіз відомостей для розробки й корекції індивідуального освітнього маршруту учнів. Доведено, що введення індивідуального допоміжного засобу навчання допомагає дитині з розладами аутистичного спектру виконувати завдання, орієнтуючись на кінцевий результат, полегшує виконання проміжних операцій, зокрема пригадування раніше пройденого матеріалу. Одним із запропонованих нововведень було використання спеціалізованої системи моніторингу, що, з одного боку, дозволило адаптувати систему оцінювання так, щоб діти з розладами аутистичного спектру могли досягти результатів і продемонструвати знання з предметів, що вивчаються, а з іншого боку, давало змогу своєчасно вживати заходів для усунення прогалин. З’ясовано, що не всі діти з розладами аутистичного спектру можуть продовжувати навчання в інклюзивному класі навіть після навчання в корекційному класі. Таким учням доцільно продовжувати навчання у системі спеціальних шкіл. Під час навчального експерименту визначено, що командний підхід є однією з основних вимог до організації навчання дітей із розладами аутистичного спектру у школі. Важливо, щоб до складу команди входила достатня кількість фахівців для забезпечення комплексного і системного корекційно-розвивального впливу. Результати наукового дослідження можуть використовуватися для подальшої роботи у напрямі розробки спеціалізованих методів, технологій і форм навчання учнів із розладами аутистичного спектру на рівні початкової та основної освіти.
17
O.O., Ositkovska, та Baiier O.O. "ADAPTATION OF THE UKRAINIAN VERSION OF “STRENGTHS AND WEAKNESSES OF ADHD SYMPTOMS AND NORMAL BEHAVIOR RATING SСALE” (SWAN)". Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, № 1 (15 квітня 2021): 132–39. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-18.
Повний текст джерелаАнотація:
According to the literature sources and information obtained from the specialists in the field, we found the lack of diagnostic measures for attention deficit hyperactive disorder (ADHD). At present, the hyperactive children behavior correction system is being actively reformed in Ukraine. One of the aspects of its modernization is the improvement and updating of the methodological base, primarily, the diagnostic methodology one. ADHD rating scales are actively used at all stages of ADHD treatment from diagnosis to correction of behavior. That is why its arrears important to increase the number of methodological tools of a psychologist during diagnostics.Purpose: improvement and adapted of the “Strengths and Weaknesses of ADHD symptoms and Normal behavior” (J.M. Swanson) rating scale for the use in Ukraine.Methods: calculation of psychometric characteristics of the Ukrainian version of the SWAN scales: correspondence of the empirical data to the normal distribution law (Gaussian function), internal consistency and reliability of parallel forms (by correlation analysis by r-Pearson criterion).Results. We processed 76 questionnaires, the age category of children ranged from 6 to 13 years (class “The Intelligence of Ukraine”, children with existing CPR, inclusive and classic classes). Questionnaires were filled in by teachers who were able to observe students’ behavior. The following psychometric indicators of the Scale were calculated: internal consistency (r = 0.77 at p ≤ 0.01 for the scale “Inattention” and r = 0.86 at p ≤ 0.01 for the scale “Hyperactivity” and “Impulsivity”) and the reliability of parallel forms (between the scales “Inattention” and “Hyperactivity/Impulsivity” according to the “SWAN” rating scale method (r = 0.53 at р ≤ 0.01) and the sum of the points according to the scales “Hyperactivity” and “Impulsivity” in “Rating scale of ADHD” (Suxotina, N.K. & Egorova, T.I.) (r = 0.56 at р ≤ 0.01)).Conclusions. The obtained results are satisfactory, so the “Strengths and Weaknesses of ADHD symptoms and Normal behavior” rating scale is ready for use in Ukraine. We see further potential for the development of the problem in those goals that could not be realized due to the lack of resources and quarantine, namely: increasing the number of sample, checking retest reliability as well as expert and constructive validity.Key words: ADHD treatment, hyperactive children, inclusive education, impulsivity, inattention. На основі літературних джерел та інформації, отриманої від фахівців, встановлено відсутність засобів діагностики розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Нині в Україні активно реформується система корекції поведінки дітей. Однією зі сторін модернізації є покращення та оновлення методичної бази, перш за все діагностичної, і саме рейтингові шкали активно використовуються на всіх етапах лікування РДУГ: від діагностики до корекції. Саме тому актуально збільшити кількість інстру-ментів психолога під час діагностики.Мета статті полягає в адаптації американської «Рейтингової шкали сильних та слабких сторін РДУГ та нормальної поведінки» (Дж.М. Свонсон) до вітчизняного вжитку.Методи. Використано обрахування психометричних характеристик україномовної версії шкали «Рейтингової шкали сильних та слабких сторін РДУГ та нормальної поведінки», таких як відповідність емпіричного розкиду закону нормального розподілу (функція Гауса), внутрішня узгодженість та надійність паралельних форм (кореляційний аналіз за критерієм r-Пірсона).Результати. Оброблено 76 анкет, вік дітей становить від 6 до 13 років (клас «Інтелект України», діти із наявною ЗПР, інклюзивний та звичайний класи). Анкети заповнювали вчителі, які мали змогу спостерігати за поведінкою учнів протягом місяця. Обчислені внутрішня узгодженість (r = 0,77 за р ≤ 0,01 для шкали «Неуважність», r = 0,86 за р ≤ 0,01 для шкали «Гіперактивність та імпульсивність») та надійність паралельних форм (прокорельовано показники за шкалами «Неуважність» та «Гіперак-тивність/Імпульсивність» за методикою SWAN (r = 0,53 за р ≤ 0,01) із сумою показників за шкалами «Гіперактивність» та «Імпульсивність» за опитувальником «Шкала оцінки РДУГ» (r = 0,56 за р ≤ 0,01)).Висновки. Отримані результати є задовільними, тому методика готова до українського вжитку. Подальший потенціал розвитку проблематики вбачаємо у тих цілях, яких не змогли досягнути через брак ресурсів та карантин, а саме у перевірці ретестової надійності, експертної та конструктної валідності, збільшенні кількості вибірки.Ключові слова: адаптація опитувальника, гіперактивні діти, інклюзивна освіта, імпульсивність, неуважність.
18
Hoshovska, Daria, та Yaroslav Hoshovskyi. "САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ З ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ: ЕМПІРИЧНИЙ ВИМІР ПРОБЛЕМИ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 91–102. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-91-102.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати емпіричного вивчення психологічних особливостей самоусвідомлення підлітків, які мають певні психофізичні вади розвитку. Дослідження здійснено в навчально-реабілітаційному центрі з вибіркою, учасники якої навчаються в інклюзивних класах. Установлено ускладений характер психо- й соціогенезу таких дітей, зокрема в ракурсі самоприйняття, самоставлення тощо. Емпіричним способом установлено, що самоприйняття для дітей із певними вадами розвитку є найбільш значущим, насамперед для самостверджувального самооцінювання та відстоювання свого психофізичного простору в середовищі однолітків. Завдяки інтерпретації результатів факторного аналізу вдалося виокремити такі основні чотири фактори, які концентрували змістово-функціональну сутність їх самоусвідомлення: агресивне самоприйняття, самовпевнена самотність, невротичне прийняття зовнішності, дифузність і тривожність самоставлення. Досліджуваним притаманний високий рівень самоповаги, який засвідчує внутрішнє прагнення дітей із психофізичними вадами бути такими, як усі інші: бажаними, рецептованими, шанованими тощо. Підлітки з психофізичними вадами розвитку намагаються презентувати себе як упевнених, самовпевнених і закоханих у себе молодих людей. Діти переживають численні розлади самоприйняття, що посилюються уявленнями про власні психофізичні недосконалості на тлі своїх однолітків, тому сепараційне відмежування є намаганням ствердитися на рівні посиленого самоаналізу й глибокого самоусвідомлення. Досліджуваним підліткам притаманний високий рівень самооцінної та міжособистісної тривожності, а також самовпевнена самотність, що відіграє як самостверджувальну, так і, вочевидь, психозахисну функцію. Для підлітків із психофізичними вадами особливо значущим є прийняття своєї зовнішності, що засвідчує їхнє прагнення бути в загальнопопуляційному річищі розвитку – вибудовувати образ Я та Я-концепцію. Проте усвідомлення своєї інвалідизованості породжує тривожно-депресивні й невротичні реакції, свідченням чого є високий рівень невротизації та тривожності. Констатовано необхідність надання таким дітям ревіталізаційної допомоги.
19
Когут, Ірина, Вікторія Маринич та Єлизавета Шитікова. "Вплив занять спортивно-технічними видами спорту на соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 2 (3 січня 2022): 98–104. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.2.98-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Визначено мотиви дітей з особливими освітніми потребами до занять спортивно-технічними видами спорту, проаналізовано проблеми спільного навчання дітей в інклюзивному гуртку та узагальнено фактори, що сприяють успішній їх соціалізації на заняттях судномоделюванням. Мета. Обґрунтування факторів, що визначають вплив занять судномоделюванням на соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, матеріалів мережі Інтернет, синтез та узагальнення, експертне опитування, методи математичної статистики. Результати. Спортивно-технічні види спорту представлені гуртками, що функціонують у закладах позашкільної освіти. Специфікою цих видів спорту є розробка, проєктування та оволодіння навичками конструювання різних моделей для подальшої участі у змаганнях. Виховний вплив занять судномодельним спортом проявляється у позитивних зрушеннях у поведінці дітей та за рахунок проєктно-технологічної діяльності покращує розумовий розвиток вихованців. Проведене експертне опитування дало змогу виявити фактори, що визначають успішність соціалізації дітей з особливими освітніми потребами під час занять судномоделюванням, проблеми та переваги інклюзивного навчання у спортивно-технічних видах спорту. Спортивно-технічні види спорту мають специфічні особливості для гурткової роботи, тренувальної та змагальної діяльності. Регулярні заняття сприяють розвитку умінь та навичок для самостійності, працелюбності; розвивають дрібну моторику, творчі та дослідницькі здібності, просторове й логічне мислення, фантазію та уяву; покращують комунікативні здібності і формують уміння працювати в команді. Конструкторськорафічна діяльність стимулює розвиток пізнавальних процесів дитини. Для успішної соціалізації дітей з особливими освітніми потребами під час занять судномодельним спортом та гурткової роботи необхідно враховувати можливі виклики, що можуть виникати у процесі навчання дітей в інклюзивних групах, та мотиви дітей до занять. Ключові слова: соціалізація, спортивно-технічні види спорту, діти з особливими освітніми потребами.
20
Псарьова, М. Д. "ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ ДІТЕЙ ІЗ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ У США". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 103–9. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні у високорозвинених країнах та тих країнах, що активно розвиваються, кожна дитина з порушенням психофізичного розвитку має право отримати таку освіту, яка дозволить їй розкрити свій внутрішній потенціал та бути максимально залученою до суспільного життя. У 2011 році Україною була підтримана західна ініціатива щодо соціалізації осіб з обмеженими можливостями шляхом надання їм освітніх послуг у межах інклюзивної школи. Через проблеми з керуванням власною поведінкою, соціальною взаємодією та академічною успішністю організація процесу навчання дітей, що мають психічні розлади, викликає особливий інтерес у представників освітньої спільноти. Оскільки Сполучені Штати Америки мають більший досвід навчання таких дітей разом з однолітками з типовим розвитком, ми вважаємо необхідним звернутися до досвіду цієї країни. Метою статті є аналіз підходів до визначення основних понять проблеми освіти дітей із порушенням психічного розвитку у законодавчих актах США. Для вирішення поставленої мети нами були використані такі методи: аналіз нормативно-правових актів, ретроспективний метод та термінологічний розбір. Результати. У статті надано визначення ключовим поняттям, які стосуються навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах США. Провівши аналіз нормативно-правової бази, нами виділені та проаналізовані такі поняття, як «дитина з порушенням психофізичного розвитку», «спеціальна освіта», «пов’язані послуги», «додаткова допомога та сервіси», «індивідуальна програма розвитку» та «план 504». Також у статті розглянуто низку складників індивідуальної програми розвитку для дитини з ментальними порушеннями, а саме модифікації навчальної програми; акомодації середовища, де навчається дитина з порушенням психофізичного розвитку; сервіси допоміжних технологій; послуги переходу для підлітків; визначення ступеня, у якому дитина буде включена до загальноосвітнього середовища; ресурсна кімната та інструкції, що надаються мобільним корекційним педагогом. У кінці статті нами наданий аналіз плану поведінкової корекції – важливої складової частини індивідуальної програми розвитку, оскільки діти з психічними розладами нерідко мають поведінкові проблеми.
21
Sukhoviienko, Natalya. "CHILDREN WITH AUTISTIC SPECTRUM DISORDERS IN INCLUSIVE EDUCATION." Young Scientist 10, no. 74 (2019). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2019-10-74-61.
Повний текст джерела
22
ПРОХОРЕНКО, Леся Іванівна, та Наталія Іванівна ЯРМОЛА. "НА ДОПОМОГУ ПРАКТИКАМ — VІ МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС ЗІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ «ОСОБЛИВІ ДІТИ»: ОСВІТА І СОЦІАЛІЗАЦІЯ»". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 2, № 2 (2020). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-3-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Стисло окреслено основні напрями в освіті осіб з особливими потребами, щоб привернути увагу освітян і науковців до тих проблем, які виникають і потребують вирішення, перспектив, які вбачаються у майбутньому. Наголошено, що серед основних напрямів залучення осіб з особливими потребами до загальноосвітнього простору України є організація інклюзивного навчання. У загальному баченні, інклюзивна парадигма передбачає надання підтримки особам з особливими потребами, яка може впроваджуватися у різних формах підтримки: технічна (забезпечення відповідного обладнання, завдяки чому людина з обмеженими можливостями здатна жити більш незалежним життям), психолого-педагогічна (освітні послуги, психологічна допомога, підтримка, та ін.), соціальна (соціальна адаптація осіб з особливими потребами у тому оточенні, в якому вони перебувають та ін.), науково-методична (розроблення наукового, навчально-методичного забезпечення освіти осіб з особливими потребами на основі законодавчих нормативно-правових актів) тощо.
 Окреслено основні проблеми, які виникли в умовах онлайн-навчання. У професійній спільноті приділяється увага питанням дистанційної освіти дітей з особливими освітніми потребами, зокрема, питанню організації онлайн-навчання дітей з особливими потребами.
 На розв’язання цих питань й були спрямовані практичні заходи Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України для педагогів, психологів, батьків. Зокрема, окреслено ключові рекомендації та перелік ресурсів щодо організації онлайн-навчання дітей з особливими потребами різних нозологій.
23
Zasenko, Viacheslav. "V МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС ЗІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ І РЕАБІЛІТОЛОГІЇ «ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ»". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 1, № 1 (2019). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2019-1-1-3-2.
Повний текст джерелаАнотація:
10-11 жовтня 2019 р. у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка відбувся V Міжнародний конгрес зі спеціальної педагогіки, психології та реабілітології «Діти з особливими потребами в освітньому просторі».З вітальним словом до учасників конгресу звернулися: ректор Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка М.О. Носко, перший віце-президент Національної академії педагогічних наук України В.І. Луговий, директор Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Міністерства освіти і науки України А.Г. Шевцов, генеральний секретар Національної Асамблеї людей з інвалідністю України В.М. Назаренко, директор Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України В.В. Засенко та інші науковці й освітяни.Першого дня після привітання розпочалося пленарне засідання, на якому провідні науковці нашої країни мали змогу поділитися своїми останніми напрацювання з учасниками і гостями конгресу. Друга частина конгресу передбачала засідання по секціях залежно від професійних інтересів, а також напрямів практичної і наукової діяльності учасників. Завершили перший день роботи різноманітними майстер-класами.На другий день окремі секції продовжили свою роботу, а інші учасники взяли участь у виїзних майстер-класах, які відбулися у Чернігівській комунальній установі «Інклюзивно-ресурсний центр № 1», Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 30 і Чернігівському дошкільному навчальному закладі № 52 «Сонечко».По закінченню V Міжнародного конгресу учасники мали змогу побувати на екскурсії легендарним містом Черніговом від вже легендарного екскурсовода Ервіна Мідена, а також послухати виступ капели бандуристів імені Остапа Вересая.