Добірка наукової літератури з теми "Органи управління"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Органи управління".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Органи управління":
1
Petriv, I. M. "До питання визначення конституційної юстиції в механізмі державного управління: досвід України та держав Східної Європи". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 139–49. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.15.
Анотація:
У статті досліджено особливості органу конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи. Приділено увагу підходам до розуміння органу конституційної юстиції в системі органів державної влади й аналізу законодавства з цього питання. Зазначено, що у процесі становлення конституційної юстиції, при організації та діяльності відповідного органу, закладено різні законодавчі підходи до його діяльності, перш за все, з огляду на сутнісні характеристики та правову природу. Проаналізовано значення органу конституційної юстиції в механізмі державного управління.
Метою статті є дослідження особливостей органів конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи.
Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні особливостей органів конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи, а також у визначенні ролі та місця конституційної юстиції в механізмі державного управління.
Висновки. Вирішення проблемних питань при організації ефективного державного управління на найвищому рівні має відбуватися із використанням інструментів конституційної юстиції у відповідності до практики конституційної ефективності публічної влади, з урахуванням принципу верховенства права, а також максимального дотримання норм конституції органами публічної влади під час реалізації повноважень на відповідній території. Реалізація принципу верховенства права під час розподілу повноважень між вищими органами державної влади може ефективно забезпечуватися лише відповідальним впливовим органом – органом конституційної юстиції. Наявність органу конституційної юстиції дозволяє урівноважувати механізм державного управління за рахунок арбітражних повноважень та вирішення конфліктних ситуацій на найвищому рівні. Водночас дослідження правової природи органу конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи підтверджує думку про те, що органи конституційної юстиції, виходячи зі своїх повноважень, вирішують спори про право і врегульовують правові конфлікти, які виникають між найвищими державними інститутами, таким чином, встановлюючи конституційну істину про право й забезпечуючи конституційне правокористування та реальний конституціоналізм. Побудова ефективного механізму державного управління має ґрунтуватися, у першу чергу, на принципах верховенства права та конституційного людиноцентризму. Адже ефективність діяльності органів державної влади вимірюється рівнем життя громадян та здатністю оперативно й консолідовано вирішувати проблеми і виклики різного характеру. Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно змістовного наповнення поняття «орган конституційної юстиції» дає змогу зробити висновок, що конституційна юстиція є складовою механізму державного управління з надзвичайними повноваженнями впливу на прийняті рішення чи дії суб’єктів державного управління найвищого рівня.
2
Нестор, В. Р. "Столичне самоврядування у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії". Прикарпатський юридичний вісник, № 5(34) (23 лютого 2021): 49–52. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).644.
Анотація:
Метою статті є огляд столичного самоврядування в Лондоні, а також формулювання висновків та пропозицій на підставі проведеного дослідження.
Лондон (Великий Лондон) вважається окремим регіоном. Це єдиний регіон Англії, який має свій індивідуальний адміністративно-територіальний поділ. Столичне самоврядування регламентується окремими нормативно-правовими актами, основним з яких є Акт про органи муніципального управління Великого Лондона 1999 року.
Великий Лондон у цілому (як один з дев'яти регіонів Англії) має такі органи місцевого самоврядування, як : Асамблея Лондона (представницький колегіальний орган, що складається з 25 членів) та мер (обирається населенням). Слід звернути увагу на назву «Асамблея», а не «рада». В юридичній літературі часто висловлюється думка, що така назва споріднює цей представницький орган не з органами муніципального управління, а з парламентами історичних частин Сполученого Королівства -Асамблеєю Уельсу, Асамблеєю Північної Ірландії.
У кожній з 33-х адміністративно-територіальних одиниць столиці Сполученого Королівства - у Сіті Лондон та у 32-х лондонських бургах - також функціонують муніципальні органи. Кожен з лондонських бургів має свою раду та мера (ця посадова особа в деяких бургах обирається муніципальною радою бурга, а в деяких бургах - населенням), а також виконавчий орган.
Сіті Лондон здійснює муніципальне управління зі збереженням традицій, до числа муніципальних органів належать Корпорація Сіті Лондон (обирається мешканцями та представниками бізнесу), Лорд-мер, два шерифи, Головний клерк, фрімени, суд олдерменів та інші церемоніальні органи та посадові особи. Дослідження структури та компетенції цих органів представляє здебільшого історичний інтерес. Сіті є найбільш старою частиною Лондону та досі зберігає значну частину привілеїв, які для інших сіті були скасовані разом зі скасуванням їхніх хартій у ХІХ столітті. До того ж завдяки збереженню традицій у міському самоврядуванні Лондону на території Сіті діє багато юридично значущих та церемоніальних звичаїв. Варто відмітити, що до цих звичаїв ставляться з повагою не тільки суб'єкти міського самоврядування, ретельно підтримуючи їх існування, але й монарх Сполученого Королівства.
3
Torkhova, Nadiia. "Система зв’язків з громадськістю в органах публічного управління (на прикладі органів правосуддя)". Public Administration and Regional Development, № 12 (24 травня 2021): 512–37. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.12.10.
Анотація:
У статті охарактеризовано зв’язки з громадськістю (паблік рілейшнз) як систему взаємопов’язаних елементів, яка є складовою частиною стратегічного менеджменту в органі публічного управління. Проаналізовано особливості найбільш значущих елементів системи паблік рілейшнз та їхньої ролі у процесі організації діалогічних відносин органів публічного управління з громадськістю. Особливу увагу приділено аналізу понять «громадськість», «громадська думка», «інструменти зв’язків з громадськістю та ЗМІ». На прикладі органів правосуддя розглянуто застосування окремих прямих інструментів зв’язків з громадськістю (програм охоплення). Визначено, що однією із фундаментальних засад управління зв’язками з громадськістю є участь органу публічного управління у житті громади, яку можна забезпечити з допомогою програм охоплення, структурованих відповідно до певних категорій громадян та їхніх потреб. Автор визначає властивість програм охоплення для формування відносин органу публічного управління з громадськістю у векторі партнерства. У статті охарактеризовано прямі зв’язки з громадськістю як нову інтерактивну модель комунікації, що має актуалізувати комунікативний аспект та максимально наблизити органи влади до суспільства. Наголошено, що реалізація прямих ініціатив забезпечує формування позитивного іміджу органів державної влади, сприяє просвітницькій діяльності й вихованню правової культури, позитивно впливає на правильне сприйняття громадянами функцій органів публічного управління. У статті визначено важливість складання «профілю» (характеристики) цінностей кожної із груп цільової аудиторії, який включає у себе комплекс ознак – опорних пунктів у процесі стратегічного планування комунікативної діяльності установи. Автор обґрунтовує, що першим кроком до актуалізації програм охоплення має стати закріплення їх у комунікативних стратегіях та планах комунікативних заходів органів публічного управління. При цьому слід ураховувати постійний розвиток і зміну медіапростору та зважати на те, що традиційні методи комунікації мають слабкий вплив на молоде покоління.
4
Шинькович, Андрій. "ПРИНЦИП СУБСИДІАРНОСТІ ЯК БАЗОВА ЗАСАДА ПОДІЛУ ВЛАДИ ТА РОЗПОДІЛУ ПОВНОВАЖЕНЬ МІЖ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ І МІСЦЕВИМ САМОВРЯДУВАННЯМ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 221–29. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-221-229.
Анотація:
Розглядаються питання, пов’язані із сутнісними особливостя- ми субсидіарності як важливішого принципу поділу влади і розподілу влад- них повноважень. Увага акцентується на тому, що субсидіарність забезпечує ефективне функціонування влади, що дає можливість максимально демо- кратизувати, децентралізувати державне управління за рахунок якомога ді- євішої діяльності місцевого самоврядування. Доводиться, що взаємодія між державними органами влади і органами місцевого самоврядування базуєть- ся на ряді принципів, які поділяють владу і розділяють владні повноважен- ня і, одночасно, забезпечують цілісність, єдність державної влади. Обґрун- товуються положення, пов’язані з правовим закріпленням розмежованих повноважень державної влади і місцевого самоврядування. Підкреслюється, що існує різна практика надання центром повноважень органам місцевого самоврядування: принцип позитивного регулювання, принцип негативного регулювання. Розкриваються особливості двох способів вибудови взаємин центру і регіонів: а) делегування повноважень; б) передача повноважень з поясненням їх специфіки та особливостей. Робиться акцент на тому, що цен- тральні органи державної влади передають на місця ті державні повноважен- ня, які оптимальніше вирішуються саме місцевими самоврядними органами і структурами і які, до того ж, нераціонально вирішувати в центрі. Поясню- ється характер і особливості механізмів взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування, завдяки якому є можливість залучати до питань і процесів державного управління максимальну кількість громадян, а також підвищувати роль громадянського суспільства в управлінні справами держави і суспільства.
5
Коробка, Іван. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ПОЛЬОТІВ АВІАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ". Public management 20, № 5 (29 грудня 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-143-155.
Анотація:
Розглядається актуальна проблема розвитку і впровадження інноваційних технологій у контексті діяльності органів державного управ- ління щодо забезпечення прийнятного рівня безпеки польотів авіації ДСНС України в надзвичайних ситуаціях.
Фундаментальною парадигмою діяльності державних органів управління безпекою польотів державної авіації до цього часу залишається виявлення порушень вимог нормативних документів та відхилень в експлуатації по- вітряних суден, з наступним проведенням профілактичних заходів. Ця ре- троактивна система та закладені в її основу організаційно-правові механіз- ми управління безпекою польотів на сьогодні практично вичерпали себе. Тому вирішення проблеми має бути зосередженим на пошуку інноваційних механізмів управління безпекою польотів, спрямованих на упередження розвитку небажаних у польоті подій на засадах проактивних і прогностичних підходів.
На сьогодні безпосереднє управління безпекою польоту конкретного пові- тряного судна орієнтоване на екіпаж і органи управління польотами, а опосе- редковане — відбувається через законодавчі і нормативно-правові механізми та організаційні заходи, що здійснюються органами управління суб’єктами державної авіації та органами державного управління.
Управління безпекою конкретного польоту повітряного судна ДСНС має базуватися на ймовірнісних і статистичних методах, але їх реалізація потре- бує досить глибокодеталізованого інформаційного забезпечення. Сутність зазначеної методики полягає у визначенні певного набору необхідних для безпечного польоту параметрів, які характеризують штатне функціонування системи: “екіпаж, повітряне судно, координатор на об’єкті надзвичайної си- туації, орган управління польотами”.
Нові методики визначення кількісних та якісних показників ризиків мо- жуть стати одним з інноваційних підходів у досягненні прийнятного рівня безпеки польотів державної авіації, а застосування показників ризику дасть змогу порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи й виду, визначати інтегральний ступінь небезпеки. Концепція прийнятного ри- зику, на засадах системного підходу, сприятиме побудові достатньо гнучкого алгоритму детального аналізу всіх етапів польоту та отриманню достатньо чітких і адекватних результатів для швидкого ухвалення управлінських рі- шень.
6
Семочко, Ю. "Органи управління акціонерними товариствами". Вісник наукового товариства курсантів та студентів Львівського державного університету внутрішніх справ, № 1 (2006): 125–27.
7
Брусакова, О. "Суб’єкти державного регулювання в галузі авіаційного транспорту та їх адміністративно-правовий статус". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 2 (13 серпня 2020): 59–73. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.06.
Анотація:
Дослідження присвячено аналізу правового змісту поняття суб’єкт управління. Уточнено властивості, характеристики і особливості, що притаманні «суб’єктам адміністративного регулювання в галузі авіації», викладене авторське визначення цього поняття. Зроблено висновок, що основна особливість управління галуззю авіаційного транспорту полягає у складності системи, що утворюють органи виконавчої влади на яких законодавством покладається функція з її регулювання. Акцентовано увагу, що характерною для діяльності зазначених органів є необхідність вироблення спільних рішень у межах розподілу їх компетенції, наприклад, у питаннях створення нормативно-правових актів з питань використання повітряного простору України відповідними уповноваженими органами.
8
Diachenko , O. P., та O. V. Nikoliuk . "Конституційний контроль у механізмі державного управління". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 113–21. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.11.
Анотація:
У статті досліджено питання використання засобів конституційного контролю в процесі функціонування механізмів державного управління в сучасних умовах трансформації взаємовідносин між органами державної влади в Україні. Особливу увагу приділено виявленню місця та ролі конституційного контролю в системі взаємодій між органами державної влади і функціонування політичної системи держави в цілому. Визначено, що Конституційний Суд України володіє особливими повноваженнями, які дають змогу врегульовувати процес взаємовідносин між різними гілками влади та врівноважувати політичну систему держави. У результаті його діяльності забезпечується дотримання основних принципів функціонування механізмів державного управління та створюються умови для забезпечення прав і свобод людини та громадянина, забезпечується принцип поділу влади, усуваються правозастосовні суперечності між органами державної влади. Проаналізовано значення та можливість застосування в Україні обов’язкового попереднього конституційного контролю як важливого запобіжного заходу в умовах реальної можливості зловживання окремими вищими органами державної влади в сучасних умовах.
Метою статті є дослідження конституційного контролю як основного напряму діяльності Конституційного Суду України в механізмах державного управління.
Наукова новизна полягає у дослідженні та визначенні функції конституційного контролю Конституційного Суду України як стримуючого чинника в механізмі державного управління, широке застосування якого дозволяє унеможливити або запобігти зловживанням та перевищенню повноважень при здійсненні функцій державної влади.
Висновки. Поступальний розвиток держави й ефективність механізму державного управління вимірюються в першу чергу злагодженістю та єдиною спрямованістю діяльності органів державної влади. Досягнення високого рівня ефективності функціонування механізмів державного управління є можливим за умови відсутності конкуренції, взаємодії та здатності трансформуватися під вимоги часу державних інституцій, що відіграють провідну роль у забезпеченні діяльності механізмів державного управління. Розбудова механізмів державного управління має відбуватися із використанням інструментів конституційного контролю як засобу, що дає можливість усувати допущені помилки, запобігати можливим та згладжувати процес функціонального протистояння, що завдає шкоди та сповільнює в цілому темпи державного розвитку. Застосування попереднього та наступного конституційного контролю дозволяє вирішувати конфліктні ситуації та запобігати можливому зловживанню, що безумовно відобразиться на якості реалізації механізмів державного управління. Рішення та висновки, що приймаються органом конституційної юрисдикції, мають однозначне розуміння й мають виключну актуальність для органів державної влади та громадян, оскільки володіють якостями та ознаками актів, що дають можливість ефективно реалізовувати свої функції органам державної влади. Застосування засобів конституційного контролю дає можливість об’єктивно вирішувати питання однозначного застосування та розуміння органами державної влади основ, закладених у Конституції України. Водночас дослідження конституційного контролю механізмів державного управління дає підстави стверджувати про те, що можливості органу конституційної юрисдикції в Україні, виходячи з його повноважень, використовуються недостатньо. Розбудова та ефективне функціонування механізмів державного управління потребують подальшого розвитку, зокрема в частині застосування засобів конституційного контролю. Така теза виходить із дослідження зарубіжної практики застосування різних видів конституційного контролю органами конституційної юрисдикції. Особливої актуальності зазначена теза набуває, коли органи державної влади демонструють низьку якість реалізації управлінських функцій та спірність прийнятих рішень, які в окремих випадках несуть суто політичний характер. Функціонування механізмів державного управління в умовах виконання політичної доцільності несе загрозу державності та створює передумови колапсу управлінської системи через відсутність конституційної узгодженості. Аналіз конституційного контролю дає змогу зробити висновок, що цей інструмент може бути більш ефективним за умови обов’язкового застосування до рішень, що приймаються вищими органами державної влади. У зв’язку з цим широке застосування заходів конституційного контролю буде сприяти зміцненню конституційності та посилювати державно-управлінський механізм в інтересах розвитку держави й забезпечення прав громадян.
9
Жукова, Ірина, та Олександр Долгий. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ПРАКТИЧНА АКТУАЛІЗАЦІЯ РОЛІ КОМУНІКАЦІЇ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 311–19. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-312-319.
Анотація:
Встановлено, що значення феномену комунікацій на сучасному етапі розвитку суспільства важко недооцінити, адже комунікаційні зв’язки пронизують усі сфери життєдіяльності, комунікації досліджуються різними науками: державним управлінням, економікою, правом, соціологією, філосо- фією, культурологією, політологією тощо.
Досліджуючи комунікації крізь призму взаємодії державних органів влади та громадськості на регіональному рівні, більшість дослідників тлумачать ко- мунікацію як основу державного управління і важливий чинник демократи- зації суспільного життя. В загальному вигляді її можна визначити як процес обміну інформацією, що об’єднує в єдине ціле органи державного управлін- ня, органи місцевого самоврядування та групи громадськості; зміцнює необ- хідний зворотний зв’язок між адміністративним апаратом, управлінськими структурами, суспільством, окремими громадами й індивідами.
Як процес передачі, обміну політичною інформацією, який структурує політичну діяльність і надає їй нового значення, формує громадську думку і політичну соціалізацію громадян з урахуванням їх потреб та інтересів тлума- читься поняття “комунікація політична”.
Обґрунтовано, що комунікації в державному управлінні розглядають як ін- формаційну взаємодію, орієнтовану безпосередньо на визначену організацію, на методи і засоби побудови внутрішніх взаємозв’язків, тобто як інформацій- ні потоки; на розуміння побудови відносин між людьми всередині організації і в непомітному перенесенні особистих відносин на організаційні, у поєднанні вражень, заснованих на почутті симпатії або антипатії, і вражень від ділових якостей, а “комунікацію управлінську як сукупність інформаційних зв’язків, процес взаємодії між суб’єктами управлінської діяльності по вертикалі, гори- зонталі із зовнішнім суспільним середовищем, шляхом безпосереднього спіл- кування і обміну інформацією з використанням відповідних засобів”.
10
Бельо, Людмила Юріївна, та Анастасія Василівна Вовк. "УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД ЯК СУБ’ЄКТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ". Часопис цивілістики, № 32 (5 грудня 2019): 26–30. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i32.14.
Анотація:
У статті розглянуто проблему неоднозначності в розумінні українського народу як суб’єкта права власно-сті. Проаналізовано праці науковців та їх дослідження, взято до уваги чинне законодавство України, розгля-нуто тлумачення таких понять, як український народ, нація та національна ідея. Питання щодо управління найбільш важливими об’єктами, які є необхідними для забезпечення життєдіяльності, повинні залишатися в управлінні винятково Українського народу, хоча законодавчо управління такими об’єктами покладено лише на державні органи та органи місцевого самоврядування. Прояви здійснення окремими особами, тери-торіальними громадами, всім Українським народом права власності на землю є неоднозначними. Україн-ський народ реально існує, тому вважати юридичною фікцією його як суб’єкта права власності немає жодної підстави.
Дисертації з теми "Органи управління":
1
Литвиненко, Т. О. "Організаційно-правові засади управління в правоохоронних органах: порівняльно-правове дослідження". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72380.
Анотація:
Система органів державної влади, система органів самоврядування, їх форм і методів роботи, територіальної організації влади з часу проголошення незалежності України перебуває у постійному процесі реформування.
Подібні процеси відбуваються у більшості держав світу. Кінець ХХ – початок ХХІ століть країни світу здійснювали перехід від централізації до децентралізації, від тоталітарного до демократичного режимів тощо.Система органов государственной власти, система органов самоуправления, их форм и методов работы, территориальной организации власти со времени провозглашения независимости Украины находится в постоянном процессе реформирования. Подобные процессы происходят в большинстве стран мира. Конец ХХ - начало XXI веков страны мира осуществляли переход от централизации к децентрализации, от тоталитарного к демократическому режимов и тому подобное.
The system of bodies of state power, the system of bodies of self-government, their forms and methods of work, territorial organization of power since the declaration of Ukraine's independence is in the constant process of reformation. Similar processes occur in most countries of the world. The end of the 20th - the beginning of the 21st century, the countries of the world made a transition from centralization to decentralization, from totalitarian to democratic regimes, and so on.
2
Рєзнік, Олег Миколайович, Олег Николаевич Резник та Oleh Mykolaiovych Rieznik. "Органи податкової міліції як система управління". Thesis, Національний університет державної податкової служби України, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34472.
Анотація:
Органи податкової міліції є колективним суб'єктом адміністративного права, які наділені адміністративною право- та дієздатністю. Вони наділені практичною здатністю реалізовувати свою адміністративну правоздатність в рамках конкретних адміністративно-правових відносин.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34472
3
Опанасюк, Юлія Анатоліївна, Юлия Анатольевна Опанасюк та Yuliia Anatoliivna Opanasiuk. "Державне управління рекреаційно-туристичною сферою на засадах сталого розвитку". Thesis, Національний університет водного господарства та природокористування, 2019. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/80584.
Анотація:
В роботі розглянуті основні проблеми управління рекреаційною сферою, її складові та органи управління як на державному. так і на регіональному рівні. Розглянуті основні повноваження державних органів та органів самоврядування в сфері рекреації згідно цілей сталого розвитку.В работе рассмотрены основные проблемы управления рекреационной сферой, ее составляющие и органы управления как на государственном, так и на региональном уровне. Рассмотрены основные полномочия государственных органов и органов самоуправления в сфере рекреации согласно целей устойчивого развития.
The paper considers the main problems of recreation management, its components and governing bodies at both the state and regional levels. The main powers of state bodies and governments in the field of recreation by sustainable development.
Публікація містить результати досліджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним проектом № 0119U103141
4
Тітарев, В. І. "Організація управління фінансової системи України". Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/46306.
Анотація:
Будь-яка держава має свою унікальну фінансову систему. Вона визначається
правовим режимом, економічним становищем, теоретичними засадами а також
станом розподільчих процесів в даній країні. Фінансова система України за останні
роки зазнала істотних змін, але велика їх частина не має відповідного відображення у
законодавстві. Україні необхідна чітка адміністративна та правова основи управління
податково-бюджетною сферою.
5
Левченко, О. В. "Управління комунальною власністю в Україні". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/81852.
Анотація:
У роботі розглянуто теоретико-методологічні основи управління комунальною власністю в Україні.
За допомогою системного аналізу з вивчення процесів управління комунальним майном територіальних громад визначено напрями удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в сфері управління комунальною власністю, з’ясовано проблеми даної галузі. Проведено оцінку ролі комунального майна для територіальних громад. Встановлено функції та принципи діяльності органів місцевого самоврядування в управлінні муніципальним майном.
Запропоновано напрями вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в управлінні комунальним майном для забезпечення ефективного використання майна.В работе рассмотрены теоретико-методологические основы управления коммунальной собственностью в Украине. С помощью системного анализа по изучению процессов управления коммунальным имуществом территориальных общин определены направления совершенствования деятельности органов местного самоуправления в сфере управления коммунальной собственностью, выяснены проблемы данной отрасли. Проведена оценка роли коммунального имущества для территориальных общин. Установлены функции и принципы деятельности органов местного самоуправления в управлении муниципальным имуществом. Предложены направления совершенствования деятельности органов местного самоуправления в управлении коммунальным имуществом для обеспечения эффективного использования имущества.
The theoretical and methodological bases of communal property management in Ukraine have been considered in the thesis. The directions of improving the activities of local governments in the field of communal property management have been identified using the system analysis to study the processes of communal property management of territorial communities as well as the problems of this industry have been clarified. The role of communal property for territorial communities has been assessed. The functions and principles of activity of local governments in the management of municipal property have been established. The ways of improvement of activity of local governments in management of municipal property for maintenance of effective use of property have been offered in the thesis.
6
Вареник, О. А. "Правове забезпечення управління в органах охорони державного кордону". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72370.
Анотація:
Становлення України як демократичної, правової, соціальної держави обумовлює необхідність удосконалення державної політики у сфері правоохоронної діяльності, що пов’язане з підвищенням вимог до розбудови, законності та ефективності діяльності правоохоронних органів, зокрема, органів Державної прикордонної служби України. Метою реформування ДПСУ є створення прикордонного відомства європейського типу, яке гарантовано забезпечуватиме захист національних інтересів на державному кордоні України, що визначено в Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року та Стратегії розвитку Державної прикордонної служби України.Становление Украины как демократического, правового, социального государства обусловливает необходимость совершенствования государственной политики в сфере правоохранительной деятельности, что связано с повышением требований к развитию, законности и эффективности деятельности правоохранительных органов, в частности, органов Государственной пограничной службы Украины. Целью реформирования ГНСУ является создание пограничного ведомства европейского типа, гарантированно обеспечивать защиту национальных интересов на государственной границе Украины, что определено в Концепции развития Государственной пограничной службы Украины на период до 2015 года и Стратегии развития Государственной пограничной службы Украины.
The formation of Ukraine as a democratic, legal and social state necessitates the improvement of the state policy in the field of law enforcement, which is associated with increased requirements for the development, legality and effectiveness of law enforcement agencies, in particular, the bodies of the State Border Guard Service of Ukraine. The purpose of reforming the STSU is to establish a European-type border authority which is guaranteed to protect the national interests at the state border of Ukraine, as defined in the Concept of development of the State Border Guard Service of Ukraine for the period until 2015 and the Strategy of Development of the State Border Guard Service of Ukraine.
7
Хлусова, Т. І. "Управління кадровим потенціалом в органах місцевого самоврядування (на прикладі Управління "Інспекція з благоустрою міста Суми" Сумської міської ради)". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/81865.
Анотація:
У роботі досліджено теоретико-методологічні засади формування та управління кадровим потенціалом в органах місцевого самоуправління.
У роботі проведено аналіз організаційної структури Управління "Інспекція з благоустрою міста Суми" СМР та надана детальна характеристика кадрового потенціалу даного відділу. Проаналізовано використовуваний інструментарій розвитку кадрового потенціалу Управління "Інспекція з благоустрою міста Суми" СМР та обгрунтована необхідність його удосконалення.
Проаналізовано та узагальнено методологічні аспекти формування та управління кадровим потенціалом в органах місцевого самоуправління, а саме визначено основні елементи системи управління кадровим потенціалом органів місцевого самоуправління та наведено детальний аналіз особливостей процесу управління кадровим потенціалом в Україні та закордоном.
Виявлена можливість реорганізації існуючої системи управління кадровим потенціалом в Управлінні "Інспекція з благоустрою міста Суми" СМР та запропоновано комплекс заходів з формування більш ефективної системи управління в досліджуваному відділі.В работе исследованы теоретико-методологические основы формирования и управления кадровым потенциалом в органах местного самоуправления. В работе проведен анализ организационной структуры управления "Инспекция по благоустройству города Сумы" СГС и предоставлена подробная характеристика кадрового потенциала данного отдела. Проанализирован использованный инструментарий развития кадрового потенциала Управления "Инспекция по благоустройству города Сумы" СГС и обоснована необходимость его совершенствования. Проанализированы и обобщены методологические аспекты формирования и управления кадровым потенциалом в органах местного самоуправления, а именно определены основные элементы системы управления кадровым потенциалом органов местного самоуправления и приведен подробный анализ особенностей управления кадровым потенциалом в Украине и за рубежом. Обнаружена возможность реорганизации существующей системы управления кадровым потенциалом в Управлении "Инспекция по благоустройству города Сумы" СГС и предложен комплекс мер по формированию более эффективной системы управления в исследуемом отделе.
The paper investigates the theoretical and methodological principles of formation and management of employees’ potential in local governments. The analysis of the organizational structure of the Sumy Department of Inspection on Improvement was carried out and a detailed description of the staff potential of this department was provided. The tools used for personnel potential development in the Sumy Department of Inspection on Improvement are analyzed and the necessity of their improvement is substantiated. The methodological aspects of formation and management of personnel potential in local governments are analyzed and generalized, namely the main elements of the personnel potential management system of local governments are identified as well as detailed analysis of the features of personnel potential management in Ukraine and abroad is provided. The reorganization possibility for the existing system of personnel potential management in the Sumy Department of Inspection on Improvement is revealed and a set of measures to form a more effective management system in this department is proposed.
8
Нестеренко, Вадим Анатолійович, Вадим Анатольевич Нестеренко та Vadym Anatoliiovych Nesterenko. "Органи управління сільським господарством Сумщини в роки німецької окупації 1941-1943 рр". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/7409.
9
Туркот, О. А. "Правовий захист акціонерних товариств від посягань на їх майно та органи управління". Thesis, Донецький юридичний інститут, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/51752.
Анотація:
У роботі надано доктринальні визначення понять «протиправне встановлення контролю над АТ (рейдерство)» і «господарсько-правовий захист АТ від посягань на їх майно та органи управління»; удосконалено визначення понять «компетенція АТ» і «правовий захист». На основі аналізу зарубіжного досвіду запропоновано внесення численних змін до законодавства про АТ. Дістали подальшого розвитку пропозиції щодо: встановлення відповідальності за недотримання і невиконання рішень Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств; нормативного закріплення у ЗУ «Про АТ» та ЗУ «Про ГТ» зобов’язань з контролю за кредиторською заборгованістю, посилення відповідальності керівника АТ; затвердження у ЗУ «Про АТ» інформації, які ПАТ зобов’язане розміщувати на своєму сайті; розширення на нормативному рівні переліку істотних умов договорів, що укладаються всередині АТ; прописування у статутах АТ додаткових критеріїв для віднесення правочинів до значних; розвитку технічних елементів організації процесуального захисту АТ, правової роботи в АТ. У межах міжгалузевих зв’язків рекомендовано криміналізувати уже перші дії, які вчиняють «рейдери»та ін.This work provides doctrinal definition of such notions like «establishing illegal control (corporate raid)» and «economic - legal protection of the joint-stock company from encroachment on their property and management bodies»; are improved the definitions of the «joint-stock company competence» and «legal protection». Based on the foreign experience analysis, numerous amendments to the legislation concerning joint-stock companies are proposed. Further development received proposals regarding to: establishing liability for non-compliance and non-enforcement of the decisions made by the Interdepartmental Commission on countering illegal acquisitions and seizure of enterprises; legal securing in the Law of Ukraine «About joint-stock companies» and in the Law of Ukraine «About business companies» obligations to control accounts payable, strengthening the responsibility of the head of the joint-stock company; confirmation in the Law of Ukraine «About joint-stock companies» information, that private joint-stock companies are obligated to place on their official web-sites; expansion, on the regulatory level the list of significant terms of the contracts, that are concluded inside of the joint-stock companies; prescription in the joint-stocks companies statutes additional criteria for attribution of legal actions to significant; development of the technical elements organizations of procedural protection of the joint-stock companies, legal work in the joint-stock companies. Within interdisciplinary relations is recommended to criminalize early steps committed by raiders etc.
10
Власенко, А. О. "Інновації як чинник ефективності публічного управління". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14078.
Книги з теми "Органи управління":
1
Бандурка, О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України. Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2004.
2
Щерба, Тетяна. Становлення органів міського громадського управління на правобережній Україні у другій половині ХІХ ст. Черкаси: БРАМА, 2000.
3
Хто є хто в державному управлінні. Київ: К.І.С., 2008.
4
Архіви України. Київ: Горобець, 2007.
Анотація:
У путівнику, підготовленому на відзначення 90-ліття заснування державного органу управління в галузі архівної справи в Україні, вміщено відомості про склад і зміст фондів центральних, місцевих та галузевих державних архівів, час роботи читального залу, сторінки в мережі Інтернет, умови доступу до архівної інформації.
5
Архіви України. Київ: Горобець, 2007.
Анотація:
У путівнику, підготовленому на відзначення 90-ліття заснування державного органу управління в галузі архівної справи в Україні, вміщено відомості про склад і зміст фондів центральних, місцевих та галузевих державних архівів, час роботи читального залу, сторінки в мережі Інтернет, умови доступу до архівної інформації.
6
Павленко, І. А., О. О. Даниляк та Г. В. Макаров. Нормативно-правове забезпечення та управління виборчим процесом – оцінка ефективності та рекомендації (за підсумками виборчої кампанії-2020). Національний інститут стратегічних досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.03.
Анотація:
В аналітичній доповіді розглянуті особливості застосування нової виборчої моделі під час проведення виборів до місцевих органів влади у 2020 році. Надані оцінки змінам, яких зазнала партійна система України внаслідок широкого застосування пропорційної системи виборів та реформи децентралізації. Визначені окремі недоліки адміністрування виборчого процесу. Крім того, при підготовці доповіді були проаналізовані оцінки та рекомендації міжнародних організацій, що здійснювали спостереження за виборами-2020. На основі проведеного аналізу розроблені рекомендації з внесення змін до Виборчого кодексу України з метою усунення недоліків в організації та проведенні виборчих кампаній, а також покращення реалізації місцевими радами депутатів своїх представницьких функцій.
7
Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України. Київ: МП Леся, 2008.
8
Документи про Шовгенових та Теліг у фондах Центрального Державного архіву вищих органів влади і управління України. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2006.
9
Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України. Київ: МП Леся, 2008.
10
Кириченко, Оксана. Інвестиційно-інноваційне забезпечення промисловості України в умовах Четвертої промислової революції. KROK University, 2021. http://dx.doi.org/10.31732/iiies.
Анотація:
У монографії висвітлено теоретико-методологічні підходи до вирішення актуальних проблем інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості України в умовах Четвертої промислової революції. Досліджено етапи промислового розвитку та узагальнено тенденції технологічно-промислового еволюціонування. З’ясовано змістовно-типологічні характеристики інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості. Обгрунтовано необхідність формування та впровадження механізму інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку промисловості. Розроблено концептуальні та методологічні засади інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості України на засадах «Індустрії 4.0». Обґрунтувано шляхи удосконалення державної промислової політики як інституційного базису інвестиційно-інноваційного забезпечення промисловості країни. Розроблено комплекс державних цільових програм розвитку промисловості України на засадах «Індустрії 4.0». Монографія розрахована на широке коло працівників органів державного управління, науковців, фахівців у сфері промислового розвитку, викладачів, аспірантів та студентів закладів вищої освіти.
Частини книг з теми "Органи управління":
1
Габрелян, Андрій. "НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЕКОНОМІЧНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ". У Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття. 2-ге вид. Європейська наукова платформа, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-2.01.
Анотація:
Стаття присвячена визначенню й аналізу напрямів підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності. Встановлено, що недоліки, які супроводжують діяльність вітчизняних правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності, зумовлюють наступні основні напрями підвищення її ефективності: створення єдиної державної політики, спрямованої на боротьбу з економічною злочинністю; розробка дієвої системи заходів протидії тіньовій економіці; посилення взаємодії між правоохоронними органами; вдосконалення правової бази; вдосконалення ресурсного забезпечення правоохоронних органів; боротьба з корупцією в правоохоронних органах. В результаті реалізації на практиці запропонованих заходів передбачається стабілізація, а в подальшому – й суттєве зменшення рівня економічної злочинності, зниження загального рівня криміналізації економіки, оздоровлення суспільної обстановки в країні.
2
Нечипорук, Л. В. "ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ ТА ФІНАНСОВИЙ КОНСАЛТИНГ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-17.
Анотація:
Доведено, що забезпечення фінансової грамотності населення є досить актуальним завданням в Україні, що пояснюється: інверсійністстю економічної трансформації (протилежністю переходів від загального одержавлення власності до розвитку різноманіття її форм, від державної монополії до включення конкурентних принципів, від директивно-планових цін до вільного ціноутворення і т. ін.) та поширенням глобалізації як складного, багатогранного процесу, який охоплює усі боки суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського організму. Визначено, що у процесі розгортання фінансової глобалізації посилюються ознаки фінансової нестабільності: зміна валютних режимів; зростання обсягів міжнародних потоків капіталу, обсягів ризикових операцій, збільшення швидкості поширення інформації; якісні зміни у структурі міжнародних потоків капіталу, що спричинили мобільність капіталів; приналежність суб’єктів фінансового ринку до різних національних економічних систем, що збільшує рівень ризику фінансових операцій та зумовлює зростання нестабільності глобального фінансового простору. Доведено посилення ролі фінансового консалтингу в контексті розвитку ринку фінансових послуг та уточнено, що під фінансовим консалтингом розуміють комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності фінансового управління та вирішення таких основних завдань: формування фінансової політики; проведення фінансової експертизи; пошук джерел фінансових ресурсів; аналіз і підвищення поточної фінансової ефективності діяльності суб’єктів господарювання; зміцнення фінансового становища, досягнення фінансової стійкості і незалежності суб’єктів господарювання; оптимізація управління капіталом організації; оптимізація фінансових відносин з клієнтами і кредиторами, з господарюючими суб’єктами, державними органами; оптимізація управління податками, бухгалтерського та управлінського обліку; упровадження передових методів фінансового менеджменту в умовах невизначеності та ризиків.
3
Ромашко, Ольга, та Алла Шаповалова. "ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ: НОВАЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ". У Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття (2nd ed.). 2-ге вид. Європейська наукова платформа, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-2.08.
Анотація:
З кожним роком цифрові технології все глибше та глибше проникають у життя кожного члена суспільства. Позитивний ефект від їх застосування спричинює безперервне зростання рівня їх використання. Сфера оподаткування не є виключенням, адже вона виступає однією із найскладніших напрямків економічної діяльності держави. Особливо це актуально для платників податків, які систематично стикаються із вимогою подання звітів до контролюючих органів. Відтак, у межах наукової роботи, ми дослідили сутність податкової звітності, визначили елементи, які до неї входять. Проаналізували напрямки використання цифрових технологій під час підготовки та подання податкової звітності шляхом аналізу програм для автоматизації обліку та програмного забезпечення для подання звітів до податкової служби. Визначили позитивні та негативні сторони наявних на вітчизняному ринку продуктів цифровізації. Розглянули особливості та переваги використання Електронного кабінету платника податків. Встановили, які новації очікуються у сфері електронної подачі податкової звітності та окреслили подальші перспективи їх впровадження.
4
Bilous, V. V. "УПРОВАДЖЕННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ УКРАЇНИ КРАЩИХ ПРАКТИК І СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ГАЛУЗІ ВИЯВЛЕННЯ, РОЗШУКУ ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ОДЕРЖАВНИМИ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ." In MODERN ACHIEVEMENTS OF EU COUNTRIES AND UKRAINE IN THE AREA OF LAW, 18–38. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-63-1.02.
Тези доповідей конференцій з теми "Органи управління":
1
Жадан, Євгеній. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ОЩАДЛИВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". У MODALITĂȚI CONCEPTUALE DE DEZVOLTARE A ȘTIINȚEI MODERNE, Chair Ірина Шупта. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/20.11.2020.v1.40.
2
Чикаренко, О. О. "Проєктний підхід до організації діяльності пресслужб органів публічного управління". У JOURNALISM, ADVERTISING AND PR: EUROPEAN DEVELOPMENT DIRECTION. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-118-3-4.
3
Боднар, Оксана, та Оксана Петкова. "КООРДИНАЦІЯ РОБОТИ КОЛЕГІАЛЬНИХ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". У SPECIALIZED AND MULTIDISCIPLINARY SCIENTIFIC RESEARCHES. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/11.12.2020.v4.38.
4
Жабенко, О. В. "Роль колегіальних органів управління у формуванні контингенту управлінського персоналу вищої ланки в університеті". У PEDAGOGY, PSYCHOLOGY AND TEACHING METHODS: INTERNATIONAL EXPERIENCE. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-114-5-69.
5
Олійник, Софія. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТИПОВИХ МОДЕЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ". У НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОГРЕСУ XXI СТОРІЧЧЯ. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/01.05.2020.v1.22.
6
Андрієнко, Антон. "ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ МІЖОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СУМІСНОСТІ І ВЗАЄМОДІЇ В ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ ШВЕЦІЇ". У Problèmes et perspectives d'introduction de la recherche scientifique innovante. Plateforme scientifique européenne, 2019. http://dx.doi.org/10.36074/29.11.2019.v2.03.
7
Слісар, Павло. "АНАЛІЗ АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ У РОБОТІ ОРГАНІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІД ЧАС КООРДИНАЦІЇ ВОГНЕВОГО УРАЖЕННЯ ПРОТИВНИКА В ОПЕРАЦІЇ". У DÉBATS SCIENTIFIQUES ET ORIENTATIONS PROSPECTIVES DU DÉVELOPPEMENT SCIENTIFIQUE, Chair Павло Грицай. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-05.02.2021.v2.30.
Звіти організацій з теми "Органи управління":
1
Братченко, Людмила Євгеніївна, та Олена Олексіївна Комарова. Характеристика структури системи пенсійного забеспечення сучасної України. ORT Publishing Schwieberdinger Str. 59 70435 Stuttgart, Germany, лютий 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3275.
Анотація:
У роботі досліджуються категорії «пенсія», «пенсійне забезпечення», «пенсіонер», «пенсійна система». Розглядається історія пенсії та її зміни із розвитком держав, а також, як при цьому змінювалася й ідеологія пенсії. Досліджуються різні підходи науковців щодо визначення понять «пенсія» і «пенсійне забезпечення» та розглядаються відмінні ознаки пенсійного забезпечення (пенсійне законодавство, що встановлює коло забезпечуваних осіб, які мають право на певні види пенсій; джерела фінансування певних видів пенсій; умови пенсійного забезпечення; розміри видів пенсійного забезпечення; органи управління пенсійного забезпечення). Аналізується пенсійна система, яка є відкритою і постійно перебуває під впливом різних зовнішніх чинників, а саме: політичних, демографічних, макро та мікроекономічних, соціальних, трудових, пенсійних. Розглядаються національні моделі пенсійного забезпечення: за особливостями формування фінансових ресурсів (солідарна та накопичувальна система); за структурною побудовою (державне та недержавне пенсійне забезпечення); за стратегіями (солідарна, накопичувальна та змішана стратегія пенсійного забезпечення). Розглядається сучасна пенсійна система України, яка містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. Акцентується увагу на те, що сьогодні в Україні функціонують лише перший і третій рівні. Проте, третій рівень (недержавне пенсійне забезпечення) не є ефективним і не користується довірою громадян України. Автори висловлюють свою думку з приводу того, що є причинами цієї недовіри та, що необхідно зробити для того, аби сприяти розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, за яких умов українці зможуть масово та добровільно користуватись НПФ, забезпечуючи собі гідні умови життя у періоді набуття статусу пенсіонер України.
2
Дороніна, Т. О. Ґендерний паритет та професійний маршрут жінок в освітній сфері. КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2157.
Анотація:
У статті актуалізовано проблему ґендерної асиметрії в освітній сфері. На основі залучення матеріалів щодо кадрового розподілу керівних посад в органах управління освітою зроблено висновок щодо необхідності впровадження ґендерного виміру в освіту на кадровому рівні.
3
Бородін, Є. І., В. В. Іваненко та Л. Л. Прокопенко, ред. Історична пам'ять Дніпропетровщини: події, факти, імена. Т. 5. Криворіжжя у тенетах політичних репресій. Моноліт, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2144.
Анотація:
До книги увійшли авторські розвідки, присвячені жертвам сталінських репресій на Криворіжжі. Мова йде про науковців, співробітників та студентів перших вищих навчальних закладів у Кривому Розі – Криворізького гірничорудного та Криворізького педагогічного інститутів. У монографії застосовано матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ), Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), архівні фонди Музеїв історії Криворізького національного університету та Криворізького державного педагогічного університету. Книга розрахована на фахівців та любителів історичного краєзнавства, може застосовуватися в організації навчально-виховного процесу у середній та вищій ланках вітчизняної освіти.